Чи скоро розійдуться шляхи президента та спікера та до чого тут Тігіпко? Думки експертів.

Поділитися:

«Гетьман» опитав політичних експертів, чи варто найближчим часом очікувати самостійну політичну «гру» спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова і які форми вона може мати.

Цього тижня «Українська правда» з посилання на власні джерела повідомила про нещодавню розмову на підвищених тонах між президентом Володимиром Зеленським та спікером Верховної Ради Дмитром Разумковим. Останній висловив своє незадоволення тим, що постійні скандали за участю «слуг народу» негативно впливають зокрема і на нього, голову Верховної Ради. (За підрахунками «Гетьмана», вже за два місяці роботи нового парламенту у різні скандальні ситуації потрапив щонайменше кожен 10-й «слуга народу», зокрема і сам спікер).

У відповідь на цю скаргу президент нібито запропонував Дмитру Разумкову залишити свою посаду.
Такий крок міг би означати вихід Разумкова у «вільне плавання»: до цього моменту він встиг набрати значної впізнаваності та популярності. Зокрема і завдяки тому, що саме Разумков представляв «слуг народу» на телеканалах під час двох передвиборчих кампаній. При цьому спікер все ж утримує достатньо високий рівень довіри — в порівнянні з іншими членами команди влади. Йому довіряють 45% українців (не довіряють 43%). Діяльність партії «Слуга народу» тим часом позитивно оцінюють лише 34% громадян, а уряду довіряють взагалі 28% (не довіряють 64,5%).

Додаткових приводів задуматися про можливі власні амбіції Дмитра Разумкова не довелося чекати довго. ЗМІ заговорили про можливу заміну прем’єр-міністра Олексія Гончарука на Сергія Тігіпка (а президент підтвердив можливість підсилення ним уряду). А Дмитро Разумков дуже близько працював з Тігіпком в 2007-2013 роках як в приватному секторі, так і в політиці. Нинішній спікер був і помічником бізнесмена, і політтехнологом, і керівником однієї з партійних структур «Сильної України».

Отже «Гетьман» опитав політичних експертів, чи варто найближчим часом очікувати самостійну політичну «гру» спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова і які форми вона може мати.

Сила, що спить

Всі наші співрозмовники схиляються до того, що Разумков — дійсно потенційно сильний самостійний гравець, але наразі «його час» ще не прийшов. А от коли настане «потрібний момент», думки розходяться.

«Дмитро Разумков — політтехнолог, тому він прекрасно розуміє, що падіння рейтингу продовжиться, — зазначає політолог Андрій Сухраков. — Але сама точка неповернення в цьому питанні ще не перейдена — факапи є, але залишилися шанси, які можуть вирівняти ситуацію. На даному етапі йому просто не вигідно віддалятися від „Слуги народу “ – на носі місцеві вибори. Як слід підготуватися до них вже не вийде-немає часу. Але плани такі очевидно є. Думаю, проект у Разумкова в будь-якому випадку буде, і можливо, навіть успішний».

Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «Вибір», звертає увагу на те, що Дмитро Разумков в принципі вирізнявся з-поміж Зе-команди, а особливо — коли команда робити акцент на емоціях та шоу, а не на змісті:

«Дмитро Разумков зі своїми прагматичними виступами та спробами бодай сформулювати програму (до слова, завдяки йому такий документ існує і хоч якось характеризує чинну владу на предмет декларованих цілей) на такому тлі видавався потрібним, але не вельми бажаним».

На думку експертки, перша помітна «чорна кішка» пробігла між Разумковим і Зеленським на етапі висунення кандидатів віл «Слуги народу», тому що Разумков підтримував розбудову «класичної» партії з певними критеріями добору кандидатів. А збільшився цей «розрив», коли Разумков відійшов від керівництва партією «Слуга народу».

За іронією долі, тепер в перспективі місцевих виборів «як виявляється, „нудний“ Разумков з його закликами починати будувати партійні осередки на місцях, структуру, ідеологію, комунікації, був правий, — зазначає Лілія Брудницька. — Проти самостійного плавання Разумкова ось зараз спрацьовує якраз те, що його піднесло до крісла спікера, — вік. Уряд „нових молодих облич“ дискредитував саму ідею „молодь у владу“, це вдарить рикошетом і по Разумкову, і він це прекрасно розуміє… На мою думку, нині Разумкову потрібно проявили себе на посаді спікера, що він і спробує зробити. А вже з літа запускати власний проект, — коли негатив відносно „нових облич“, пов’язаний з чинним урядом, піде на спад. Однозначно тестовою датою стане навчання „обраних слуг“ у США. Звідти і візьме початок нова українська партія перспективної молоді і не лише молоді під керівництвом Разумкова».

«В команді Зеленського наростають протиріччя, — констатує Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт. — Зокрема й стосунки між Зеленським та Разумковим є напруженими. Разумков здобув певний авторитет серед депутатів. Це дозволяє йому поводитися впевнено. Тим не менше, він потрапив до Парламенту від „Слуги народу“, а отже завдяки Зеленському. Він пробує поступово вести свою гру. Проте про відмежування його від Зеленського чи „Слуги народу“ говорити зарано. Як і про відмову від посади спікера: втративши цю посаду, він втратить свою політичну вагу та вплив. Не виключено створення Разумковим свого власного проекту. Проте це може статися значно пізніше. Наприклад, якщо Зеленський втратить вплив на Парламент, фракція Слуга народу розколеться, тощо».

Дмитро Сінченко, голова «Асоціації Політичних Наук», також вважає, що спікерство Разумкова — важлива складова його майбутнього політичного «вільного плавання»:

«Відхід від управління Радою для нього — це шлях до забуття. У той же час спікерство — це ресурс, який можна вдало використати як трамплін у політичній кар’єрі. Лише обіймаючи цю посаду він може почати самостійну гру, якщо демонструватиме незалежну від президента позицію, якщо публічно пропонуватиме кращу альтернативу, і при цьому зберігатиме контроль над більшою частиною фракції. Якщо ж це призведе до конфлікту із Зеленським, то у цій ситуації він зможе вийти з нього переможцем. Тільки після цього у Разумкова з’явиться шанс на власну політичну силу і самостійну політичну кар’єру».

З центру — направо і назад

Невизначеність ідеології «Слуги народу» (навіть офіційно вона змінилася тричі менше ніж за рік) залишає простір для маневру тим, хто забажає відколотися від партії: можна зайняти будь-яку нішу як в ідеологічному плані, так і у стосунках з президентом або урядом. Наприклад, бути в опозиції до своїх колишніх однопартійців, але підтримувати голову держави. Багато варіантів буде і у Дмитра Разумкова, якщо він вирішить формувати власну політсилу.

«Швидше за все, через розбіжності вони будуть в опозиції до президента, але не надто вже радикально. Метою буде створити адекватну конкуренцію „Слузі народу“ і зайняти більшість місць у Верховній Раді», — вважає Андрій Сухраков.

Бачить Разумкова у можливій опозиції і Дмитро Сінченко: «Окремий від „Слуг“ проект може бути тільки опозиційним, за виключенням випадку, якщо розкол із якихось власних причин санкціонує сам Зеленський. У такому разі можливий варіант, при якому умовна партія Разумкова змагатиметься зі „Слугою народу“ за першість у виконанні волі президента. Проте це малоймовірний варіант, і він не передбачає самостійності для спікера».

Лілія Брудницька вважає, що ледь не єдина можливість для Разумкова на ідеологічному полі — це балансувати між центристами (наприклад, «Опозиційною платформою — За життя») і правими.

Олександр Хмелевський прогнозує, що ідеологія можливого політичного проекту Разумкова визначатиметься виключно поточною ситуацією в момент його формування.

Фактор Тігіпка

Щодо можливого політичного союзу Дмитра Разумкова с Сергієм Тігіпком опитані експерти розходяться в думках.

Політолог Андрій Сухраков висловив думку, що взагалі чутки про нібито призначення Тігіпка прем’єром більше схожі «на тест для українців — як вони поставляться до такого призначення».

«Сергій Тігіпко може бути політичним партнером Разумкова, але не його партії. Він, можливо, даватиме поради якісь, але сам Разумков „ходитиме“ зовсім під іншими фігурами», — вважає Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «Вибір».

В той же час Дмитро Сінченко з «Асоціації Політичних Наук» вважає, що призначення Тігіпка в уряд може суттєво змінити ситуацію в політиці: «Тігіпко буде самостійною політичною фігурою, і гратиме свою політичну гру, а не виконуватиме забаганки президента. Якщо це станеться, центр прийняття рішень у державі може переміститися в Кабмін, а це неможливо буде здійснити без підтримки Разумкова. В такому разі можливе переформатування більшості у Верховній раді і розкол у президентській партії. Частина „слуг“, які підуть за Тігіпком-Разумковим, можуть утворити більшість із ОПЗЖ, мажоритарниками і, можливо, Батьківщиною. У такому разі „слуги“, які збережуть відданість Зеленському, опиняться в опозиції, як це було, до прикладу, за часів Ющенка. Тоді, нагадаю, Верховна рада утворила непідконтрольну Ющенку більшість, і фактичним керівником держави на деякий час став прем’єр-міністр Янукович».