Проект команди Гетьман медіаконсалтинг

Гроші легко заробити, але важко утримати: як запорізький підприємець Данило Драмшев втратив свій перший мільйон

Поділитися:

Данило Драмшев – 35-річний запорізький підприємець, власник агентства Інтернет-маркетингу Netrocket. Коли Данилу було 25 років він заробив перший мільйон та згодом «успішно» його втратив, бо допустив 5 помилок.

Про них Данило Драмшев нещодавно розповів на конференції «404» у Edison Space coworking. «Гетьман» зібрав головні тези та поради з виступу підприємця: про жадібність, фіксацію прибутків та втрачений мільйон.

Як почати бізнес

У 15 років почув від мами історію про доньку її подруги. 12-річна дівчинка купувала газети у кіосках Бердянська та перепродувала на пляжі, заробляла з того непогані гроші. Ця історія мене «увімкнула». Почав думати, як заробити і з того часу ці роздуми не зупиняються.

Навчався у економічному класі ліцею, почав робити багато бізнес-планів. Найграндіознішим проектом, який я написав став план відкриття Діснейленду у Дубовому Гаю.

На першому курсі університету з’явилася перша робота – працював тренером у фітнес-клубі та промоутером. Вдалося заробити на дорогу до США та поїхати туди за програмою Work and Travel. Це було перше місце, де я у свої 20 років заробив серйозні гроші. Зі штатів повернувся у 2004 році з «котлетою грошей на кармані».

Крім того, зразу пішов на роботу – покликали до крупного міжнародного рекламного агентства, де працювали з проектами для Pepsi, Tuborg, Gillette та ще ряду світових брендів. Як наслідок, у мене зібралася сума для старту «чого-небудь» – 10 тисяч доларів.

До Штатів поїхав, бо хотів заробити на квартиру. Проте накопичених грошей на неї уже не вистачало. Вирішив звернути увагу на землю.

Данило Драмшев. Фото: особиста Facebook-сторінка

Мав переконання, що вона була найбільш недооціненим активом. Всі думали, що торгувати землею не можна, але детально вивчивши земельний кодекс, зробив відкриття – така можливість була.

Почав шукати недооцінені ділянки. Намагався купити за 3-5 тисяч доларів землю, яка коштувала 20 тисяч. Це був перший крок для заробітку великої суми. Усе отримане з основній роботі та зі спекуляцій повторно вкладав у землю. З часом відкрив ріелторську компанію, якою уже почали надавати послуги, угод було все так же багато.

За чотири роки збільшив наявну у мене суму у 20 разів – моя особиста капіталізація у 2007-2008 роках складала більше 200 тисяч доларів або трохи більше мільйона гривень за тодішнім курсом.  Я був «запакований» по повній програмі, придбав новий автомобіль, допоміг батькам побудувати будинок. Усе було круто!

Як усе втратити

Тут я припустився першої помилки – жадібність. Я продовжував реінвестувати кошти не фіксуючі прибутки. Незабаром для інвестицій не стало вільних грошей і я почав брати кредити, бо хотів заробити якомога більше.

Жадібності непотрібно боятися, але її треба «присікати», бо вона починає генерувати довкола себе інші помилки. Гроші стають не важливими – починає хотітися укласти більше угод, робити їх масштабнішими. Вмикається азарт, як у казино.

Другу помилку допускають майже усі підприємці – «усі яйця в один кошик». Усе, що заробляв «запихав» назад у землю, роздував бульбашку. На себе мало витрачав із заробленого – більше купував для бізнесу. Навіть нову автівку придбав, бо була іміджева потреба.

Третя помилка була спровокована жадібністю та попередніми фейлами – кредити. У трейдингу є правило: ніколи не торгувати на позичені гроші. Це фізично небезпечно для життя. Здавалося б, нащо кредити, досить. Але жадібність вирішила інакше. Чому? Усе круто росло – для отримання нових позик закладав існуючі активи, гроші вкладав у нові об’єкти і знову їх закладав. Виходила свого роду карусель.

І тут настала четверта помилка. Підприємець, який добре заробляє потрапляє у зону комфорту та втрачає пильність, розслабляється. Я як економіст, освічений хлопець не задавався питанням звідки взагалі беруться гроші, чому я стільки заробляю, звідки у людей гроші на дорогі покупки. Ці штуки треба розуміти, а разом з тим читати новини, щоб знати, що десь щось розхитується, починається біда. Я цього не робив, не вірив інформації – прийшла криза 2008 року.

Тут усе почало мінятися: стало менше угод, почалися дивні коливання курсу валют, з’являлися новини про те, що у країні щось не так. Знову не задумався, не проаналізував та не почав потихеньку виходити. Навіть частину прибутку я не зафіксував.

Зараз розумію, що на момент усіх чотирьох помилок була можливість вийти з процесу без втрат.

Саме фіксація прибутку і стала п’ятою помилкою. Я не фіксував зароблені гроші.

З вересня 2008 почав мінусити кожного місяця, заробіток припинився, а витрати на бізнес зросли – оплата «скажених» відсотків по валютних кредитах. Потихеньку усе почало розвалюватися.

Розумів, що закриваю компанію, почав усе продавати, фіксувати збитки. Ліквідність та вартість земельних ділянок упала майже до нуля – будуватися ніхто не хотів.

Через усе це, спалив увесь капітал, пішов у банкротство – продав усі об’єкти, бо намагався максимально розрахуватися з банками. Гроші легко заробити та легко втратити – їх важко утримати.

Як почати спочатку

Після того, як усе «просадив», опинився у стані паніки. Проте довелося взяти себе у руки. Зробив дві установки: або влаштовуюся в Україні на роботу, або їду до Канади та забуваю усе, що сталося. Знайшов хорошу посаду та лишився в країні. Дуже радий з цього, мені тут подобається – тут круто. Загалом, не втратив нічого, крім грошей, отримав чудовий життєвий досвід.

У новій професії одразу ж з’явився нормальний дохід, автівка, усе стало майже як раніше. Працював на німецьку компанію з її дистриб’юторами в Україні, відповідав за регіон південно-східної України та Молдову  – це була оптова торгівля запчастинами.

Декілька років перебував у стані пошуку, на новій роботі багато чого навчався. Проте там було трошки нудно, не було потрібного мені драйву. Уже через 2 роки стартував у новому бізнесі.

 

Читайте також: Втратити все та почати спочатку: як у запорізької дизайнерки Олени Ізотової вкрали команду та клієнтів

Поділитися: