І Шмигаль, і Порошенко чудово розуміють: нині позиції уряду міцні як ніколи – експертка Центру структурної політології про збір підписів за відставку Кабміну

Поділитися:

Фракція “ЄС” у Верховній Раді може збирати підписи за відставку Уряду Дениса Шмигаля щоб підвищити свій рейтинг перед місцевими виборами та підтвердити статус Порошенка як “єдиного лідера опозиції” на зовнішніх політичних та економічних майданчиках. Підписантами звернення про звільнення Уряду можуть стати нардепи з більшості фракцій та груп, але жодних наслідків для Кабміну Шмигаля це не матиме, бо Уряд, серед іншого, успішно отримав транш МВФ та домовляється з іншими кредиторами.

Такі думки щодо ініціативи “ЄС” “Гетьману” висловила Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір».

“Ініціатива” партії Порошенка

Подібні постанови про відставку реєструються щодо кожного українського Уряду і мають на меті: або справді відставку прем’єра та Кабміну, або шантаж з метою отримати певні вигоди (призначення, ухвала певних рішень на рівні Кабміну), або дістати симпатії виборців. З огляду на наближення місцевих виборів (попередня кампанія, де факто, стартувала), фракція «ЄС» намагається підвищити свій рейтинг на критиці чинного уряду.

І Денис Шмигаль, і Петро Порошенко чудово розуміють: нині позиції уряду міцні як ніколи. Отримано транш МВФ, і до наступної порції грошових вливань прем’єра і пальцем не зачеплять. Його команда веде перемовини про кредити з іншими нашими позичальниками (Світовий банк, ЄБРР,уряди окремих держав тощо). Ротація голови “ряду, м’яко кажучи, ускладнить ці перемовини.

Отже, Денис Шмигаль залишиться, навіть попри те, що й оновлений варіант Програми дій уряду не позбувся недоліків попередньої версії: декларативність, фрагментарність, обмаль цифр. Жодним чином проект постанови про відставку уряду не вплине на Дениса Шмигаля. Тому з боку «ЄС» це передвиборчий маневр, у тому числі, й для того, аби підтвердити свій статус опозиційної сили.

Вірогідні “ситуативні” союзники

Ситуативно постанову може підтримати група «За майбутнє», яка навряд чи буде проти “підпіаритися”. Однак ця політ сила може оговорювати, що “за ідею”, але не за «ЄС» – спільні дії з політсилою токсичного Петра Порошенка навряд чи зміцнять стартові позиції «За майбутнє» як політсили. Щодо «Батьківщини», так – Юлія Тимошенко системно критикує уряд Дениса Шмигаля. Розкручуючи тему «скруток» від Ігоря Уманського, вона вимушена підтримати будь-які антиурядові ініціативи.

Тим паче, ЮВТ чудово знає, що нічого Шмигалю не загрожує, отже, фракція і партія не втратять. З точки зору тактики, «Батьківщині» можна підписувати, бо нічого не втрачає і доводить, що критика уряду – щира. Однак, з точки зору стратегії, краще б подати свою постанову і самій збирати голоси. Група «Довіра» дасть кілька підписів, водночас під проектом постанови розпишуться і деякі «слуги», в основному, з орбіти впливу Ігоря Коломойського. Чи дасть голоси «Голос»? Напевне, ні. «Голос» виступав за співпрацю з МВФ, транш є – отже, які претензії у «Голосу»? Нелогічно.

Головна інтрига, на мій погляд, чи підпишеться ОПЗЖ, яка також критикує уряд. Такий вправний тактик як Віктор Медведчук може підіграти «ЄС», аби отримати важелі впливу на Кабмін. Але фракція неоднорідна, там є люди, котрі мають свої рахунки з чинним урядом та виступають за жорстку опозиційність до нього. Утім, як і «Батьківщина», ОПЗЖ нічого не втрачає у випадку підписання. Є лише одна засторога – від усіх цих підписів матиме безкоштовну, по суті, політичну вигоду одна людина – Петро Порошенко.

Чим більше він збере підписів, тим складніше потім партіям буде критикувати його як президента України та взагалі будувати аргументацію під час агітації на критиці і Порошенка, і Зеленського. Якщо, до прикладу, ОПЗЖ підпише, Петро Порошенко може вести мову про широку опозиційну коаліцію, якщо ні – про гоніння проти себе з боку чинної влади, котра «змовилася з Медведчуком».

Чи реальні наміри “ЄС”

Так, але є ще один аспект, – зовнішньополітичний з кримінальним присмаком. Петро Порошенко на зовнішніх політичних та економічних майданчиках позиціонує себе як єдиного лідера української опозиції. Щоб виправдати цей статус, потрібні докази, аргументи: або тебе, як Тимошенко, саджають у тюрму, або переслідують за «надуманими приводами».

Щоб переслідування видавалися «політичними», необхідно зробити щось проти влади. Ось він і робить. Це є виправдання та підтвердження свого опозиційного статусу (за який на зовнішніх майдан сикх жорстка конкуренція серед українських політиків) та водночас інструмент уникнути кримінальної відповідальності.

Читайте також:

• Нардеп прокоментував чутки про долю “Голоса” після складання мандату Вакарчуком

• Виконавці політичних переслідувань проти Юлії Тимошенко “також хотіли вислужитися” – Яценюк про підозру Порошенку

• Зеленський про Порошенка: “його головна помилка, що він досі вважає себе президентом України”