Існування “агентів впливу” РФ як “плата” за свободу слова та демократію. Заступник міністра в Запоріжжі розповіла про російську пропаганду, бренд України та захист реформ.

Поділитися:

Вчора, 20 червня, в Запоріжжя приїхала перший заступник міністра інформаційної політики Еміне Джапарова. В 2014 році вона працювала журналісткою в Криму, висвітлювала анексію півострова (за що була звинувачена окупаційною владою в “провокаціях”), потім виїхала до “материкової” України, де продовжувала привертати увагу до окупації, проблем кримських татар, прав переселенців тощо.

В Запоріжжі Еміне Джапарова відвідала Форум громадських організацій, зустрілась з внутрішньо переміщеними особами міста, поспілкувалась з головними редакторами запорізьких ЗМІ. “Гетьман” наводить деякі тези з цього діалогу.

  • Нещодавно я була у Львові з демонстрацією фільмів про окупацію Донбасу і Криму. І одна з місцевих громадських активісток під час обговорення фільмів висловила думку, що такі події неможливі були б на Галичині, що окупації Галичини не відбулося б… Я розумію, що людина перебуває в ілюзії, що на Донбасі і в Криму не було спротиву, що люди самостійно йшло масово на «референдуми»… Але це один з ключових фейків російської пропаганди. І в Криму, і на Донбасі була російська армія, всі ті процеси відбувалися під дулами російської зброї. Якби армія РФ опинилася в Галичині, окупація теж була б можливою. Взагалі коли ми маємо російську армію поряд, можливі будь-які процеси і сценарії.
  • Звичайно можемо прогнозувати, що в цих сценаріях будуть задіяні і «агенти впливу» всередині України. Вже зараз ми бачимо, як опозиційні політичні сили використовують найбільший запит громадян України – це дійсно запит встановлення миру. Але яка риторика у цих політиків? Ніби мир на Донбасі залежить виключно і саме від України! Але не Україна починала війну, не Україна починала окупацію! І в той же час, коли ці політики покладають відповідальність за війну і мир на Україну, Росія продовжує ігнорувати мінський та нормандський формати, ігнорує рішення ЄСПЛ щодо українських в’язнів, ігнорує цілий масив доказів, що російський «Бук» з російськими військовослужбовцями збив літак MH17…
  • Якщо ми декларуємо свободу слова як цінність, маємо розуміти і те, що не може бути свободи слова «наполовину». Якщо якісь заклики чи висловлювання порушують закон, за це має бути покарання, проте його має встановлювати суд в законному порядку за законною процедурою. Це має бути процес, а не політичне рішення. Чи спроможна наша судова система до таких рішень? Вона є неідеальною, її реформа не завершена, тому, напевно, неспроможна. Виконавча ж влада такі рішення ухвалювати не може… До того ж, будь-які санкції без додержання законних процедур, створюють небезпечні прецеденти. Чи не скористається цими ж інструментами наступна влада, але не в національних інтересах, а для іншої мети?
  • В позачергових виборах я беру участь в першій п’ятірці партії “Українська стратегія” Володимира Гройсмана, з яким я вже більше 3 років працюю в Кабміні. Моя мотивація для вибору цієї політсили – цілком логічна. Я бачила роботу цієї команди зсередини – і це дійсно команда технократів та висококласних менеджерів. Це люди які прийшли до влади лише після Революції Гідності, але вони вже з великим досвідом. Курс Кабміну Гройсмана, а тепер і його партії – реформи, які мають на меті кращі умови життя українців і формування потужного середнього класу. Ми розпочали ці зміни, а тепер мусимо їх захистити – в парламенті. І нам справді є що захищати.
  • Широко визнано, що найбільш успішною такою зміною є реформа децентралізації, яка розпочалась за Гройсмана-міністра і продовжується за Гройсмана-прем’єра. В Запорізькій області кількість ОТГ – 54, і все це – успішні приклади. Філософія цієї реформи: віддати повноваження і ресурси від столиці на місцевий рівень, тому що на місцях краще знають, які потрібні школи, підприємства, лікарні, спортивні майданчики. Разом з ресурсами і повноваженнями на місцевий рівень передаються і відповідальність, і контроль.
  • В Україні немає цензури, і це визнано і міжнародними спостерігачами, і нашими іноземними партнерами. Проте у нас є монополізація інформаційного простору. Найбільші телеканали належать обмеженому колу найбагатших людей країни. Вони мають свої політичні інтереси, а це впливає на інформаційну політику. Просто зараз ми є свідками концентрації в одних руках – Тараса Козака, соратника Віктора Медведчука – вже третього каналу. І невипадково цей канал масово стали лишати журналісти, бо вони розуміють, як зміниться політика цього ЗМІ.
  • Для Російської Федерації мас-медіа – це інструмент і зброя. Навіть в їх військовій доктрині 2015 року сказано про необхідність посилення «когнітивного впливу» – це і є вплив на інформаційний простір. На це витрачаються мільярди. Але Україна не може витрачати на протистояння цій машині такі ж ресурси. І це не наш шлях: втручання держави, використання медіа для пропаганди. В короткостроковій перспективі є ілюзія, що машина пропаганди працює потужно, але з часом вона просто позбавляє людей критичного мислення.
  • Блокування російських соцмереж дійсно було сприйнято в суспільстві неоднозначно. Проте це рішення я підтримую. «Одноклассники» та VK – це можливість для російських спецслужб відстежувати все життя користувача, його особисті дані та листування, коло спілкування тощо. Це реальна небезпека для користувачів, які віддають свої персональні дані. Блокування в РФ Telegram через небажання передати ФСБ ключі дешифрування повідомлень доводить нашу правоту: соцмережі та месенджери для Росії – це навіть не питання національної безпеки, це питання активних дій і розвідки.
Поділитися: