Проект команди Гетьман медіаконсалтинг

Питання на мільярд. Куди йде запорізька медицина?

Поділитися:

Медична реформа корупції не перешкода: нововведення в охороні здоров’я залишають навіть на рівні міста простір для маніпуляцій десятками або навіть сотнями мільйонів гривень. У Запоріжжі цими “лазівками” також напевно спробують скористатися впливові, наближені до місцевої влади люди.

Одне з головних правил медичної реформи, яка стрімко рухається до свого завершення: “Гроші ходять за пацієнтом”. Тобто медустанови повинні отримувати оплату за конкретну допомогу конкретному пацієнту. А не просто за існування і умовне обслуговування “території”.

Але корупційні ризики все ж залишаться. По-перше, гроші в медицину буде приносити не сам громадянин: він як і раніше буде платити податки, а держава за нього платитиме лікарням і клінікам. По-друге, реформа не скасовує, а навіть заохочує дофінансування місцевих медичних установ з місцевих же бюджетів, що по суті не відрізняється від сьогоднішнього фінансування державою.

До всього цього “державні” медустанови стають комунальними некомерційними підприємствами – фактично автономними організаціями, які матимуть велику свободу дій в кадровій політиці, бюджеті та розподілі доходів. У той же час ці КНП зі зрозумілих причин мають велику фору перед приватними лікарнями: вже зараз вони укомплектовані дорогим обладнанням, великим штатом співробітників, мають постійних пацієнтів …

Головлікар нізвідки

Розуміючи все це, легко зрозуміти і причину дивних і скандальних процесів, які відбуваються в запорізькій медицині в останні роки. Як то кажуть, не можеш перемогти – очоль. Якщо зараз в центрі реформи виявляться “потрібні” люди, то вони ще кілька років зможуть “доїти” медичну сферу, як в старі-добрі часи, а всі проблеми пояснювати важкими реформами…

Наприклад, півтора роки тому неспокійно пройшло призначення головного лікаря Запорізької міської клінічної лікарні екстреної і швидкої медичної допомоги – 5-ї міськлікарні. Одного з кандидатів – Дмитра Івченко – конкурсна комісія не допустила до конкурсу через невідповідність деяких документів (та й самої кандидатури) вимогам конкурсу. Крім формальностей Івченко ще й був “чужою” для колективу лікарні людиною – до війни на Донбасі (і навіть як мінімум півроку після виникнення так званих “ДНР-ЛНР”) він жив в Луганську і займався там “навколомедичним” бізнесом. Єдиним же його конкурентом на конкурсі повинен був стати саме виходець з колективу 5-ї міської Андрій Попович.

Однак відсторонення швидко скасували і рішення комісії “переграли” – та ще й так, що Дмитро Івченко не просто на конкурс потрапив, але і став головним лікарем. Що цікаво, як повідомляли свідки всього цього процесу, сторону Івченко (і в попаданні на конкурс, і в подальшій перемозі) взяли представники міської влади, тоді як колектив медзакладу виявився по іншу сторону барикад.

У кулуарах і “не під запис” представники медицини та місцеві політики говорять, що “успіх” Дмитра Івченко курирував заступник мера Запоріжжя Анатолій Пустоваров. Це логічно, якщо врахувати, що в конкурсній комісії місцеву владу представляли співробітники міського департаменту охорони здоров’я, а сам Анатолій Іванович як заступник мера займається питаннями охорони здоров’я та аптечного обслуговування. У той же час зрозуміло, що і Анатолій Пустоваров не самостійний “смотрящий” за медициною. Над ним формально стоїть мер Володимир Буряк і неформально – на той момент гендиректор “Запоріжсталі” і керівник обласної організації “Опозиційного блоку” Ростислав Шурма (тобто колишній начальник Пустоварова на заводі і діючий керівник “по партійній лінії”). Без участі Буряка і Шурми ніякого продавлювання кандидата на таку високу посаду не було б. Але про цих “заводчани” ми ще поговоримо.

Хірургічне відділення – під ніж

“Злі язики” відразу пояснили все “донбаським” лобі: мовляв, вихідці з Донбасу (яких об’єктивно дійсно чимало у міській владі) протягли “свого”. Але це занадто примітивний погляд на те, що відбувається. Якщо подивитися на сьогоднішні події з 5-ї міськлікарнею (і схвальне мовчання мерії), то стане зрозуміло: головлікаря продавлювали не за те, ким він був і з якого регіону приїхав, а за те, який план він повинен був реалізувати.

Так, ЗМІ вже повідомляли про те, що лікарі 5-ї міської лікарні скаржаться на непрофесійну реорганізацію установи, їх при цьому масово звільняють, а вони через місцевих депутатів вимагають відсторонення самого Івченко.

По суті, зараз в медустанові відбувається саме те, про що ми писали на початку статті. З одного боку адміністрація позбувається цілих відділень і занадто незалежних працівників: за рік без роботи залишилися заслужений лікар України, завідувач відділенням щелепно-лицевої хірургії Мосейко, завідувачка опіковим відділенням Пономаренко, завідувачка таракальним відділенням Телушко, заступник головного лікаря з лікувальної роботи Попович, завідувач травматологічним пунктом, завідувач приймальним покоєм, головна медсестра лікарні, завідувач аптекою, начальник адміністративно-господарської частини і т.д. У суді довелося поборотися за своє робоче місце в минулому головлікарю Сергію Завгородньому, під загрозою звільнення завідувач інфарктного відділення 5-ї міської лікарні Олександ Акімов.

З іншого боку, лікарня бере курс на монополізацію: ЗМІ повідомляли про можливий “перевід” ортопедичних відділень іншої великої лікарні – 9-ї міської – у ту ж 5-у. За задумом реформи 5-та міська лікарня може перейняти на себе хірургічні відділення інших лікарень.

І в той же час набирає ще більших обертів комерціалізація міської лікарні: за інформацією журналістів, пацієнтам нав’язують придбання металоконструкцій для операцій (наприклад, пластин для операцій на черепі) у певних фірм – і, що цікаво, сам Дмитро Івченко в Луганську спеціалізувався саме на медичних металоконструкціях.

Ціна питання

Але такі традиційні способи “додаткового заробітку” в медичних установах, як розміщення аптек в лікарнях або нав’язування певних приватних послуг, можуть виявитися “дитячими іграми” в порівнянні з освоєнням бюджетних коштів.

Існує міська програма “Охорона здоров’я міста Запоріжжя на період 2019-2021 роки”. Згідно з цим документом з міського бюджету на медичні установи за три роки планується витратити майже один мільярд гривень. Це на додаток до витрат держбюджету і без урахування майбутніх відрахувань в форматі “гроші ходять за пацієнтом” (ці кошти буде нараховувати Національна служба здоров’я). З цих коштів більше півмільярда планується витратити на “поліпшення і оновлення матеріально-технічної бази”, тобто на ремонти і купівлю обладнання…

Кожен чеснаий будівельник підтвердить, що забрати з “ремонтного” бюджету 10-20% – взагалі не проблема. А чесний “технар” визнається, що на закупівлях устаткування можна вивести в тінь і всі 50-70% (що вже підтверджувалося безпосередньо в Запоріжжі, але про це нижче). Те ж саме фармацевт може сказати і про закупівлі ліків (ще одна стаття міської програми на кілька десятків мільйонів). Тобто в одній тільки міський бюджетній програмі можемо побачити потенційні хоч 200, хоч 300, хоч навіть 400 мільйонів для виведення “на сторону”. Саме тому медицина є такою привабливою сферою для корупціонерів.

Але і це ще не все. За грубими підрахунками, в рік на медичне обслуговування громадянина витрачається (з його ж податків, звичайно) за різними оцінками від 1100-1200 грн до майже 3000 грн,з яких близько 70-80% буде йти медустановам вторинної та третинної допомоги, тобто як раз міським, районним, обласним лікарням. Неважко уявити – нехай навіть і дуже приблизно – про який ринок медичних послуг в Запоріжжі йде мова.

Тому якщо під одну-дві лікарні “підім’яти” основний обсяг койко-місць в місті, та й якщо відбудувати там “правильну” систему, звільнити найбільш незговірливих лікарів і взагалі скоротити персонал (а значить і витрати) максимально, то … “Можна жити”, як то кажуть: заводиш сотні мільйонів з бюджетів, виводиш через ремонти, закупівлі і премії, а в разі претензій знову звалюєш все на реформи.

Шурма і Шишка

Якщо в окремій історії з призначенням Дмитра Івченко головним лікарем в кулуарах згадували заступника мера Анатолія Пустоварова, то в розмовах про медичну сферу регіону в цілому, співрозмовники знову “не під запис” говорять про інших людей: про згаданого вже Ростислава Шурму, екс-гендиректора “Запоріжсталі”, і головлікаря Запорізької обласної клінічної лікарні Ігоря Шишку.

На рівні обласного центру нескладно простежити ланцюжок впливу на сферу охорони здоров’я: Анатолій Пустоваров (“профільний” заступник мера з питань медицини та аптек) – Володимир Буряк (мер і в певному сенсі “начальник” головлікарів) – Ростислав Шурма (“сірий кардинал” міської влади). На обласному ж рівні все трохи складніше, тому що владу доводиться ділити з обласною державною адміністрацією.

Прямих і явних доказів впливу Ростислава Шурми на медичну сферу регіону поки немає. Але в той же час очевидно його великий колишній вплив (але який продовжує зберігатися) як на обласну, так і на міську владу: більшість і в міській, і в обласній раді не просто контролюється “Запоріжсталлю”, але складається із співробітників “Запоріжсталі” – до недавніх пір підлеглих Шурми.

Він же був всі останні роки і керівником регіональної партійної організації “Опозиційного блоку”, який також є кістяком більшості в обох радах. Тобто важливі рішення Запорізької міської ради та Запорізької обласної ради в питаннях медицини не могли проходити без схвалення або як мінімум без відома Ростислава Шурми: ні фінансові, ні кадрові.

Якщо брати до уваги, що обласні лікарні знаходяться в підпорядкуванні облради, то виходить, що керівник “Оппоблока”, що формує більшість, мав нескінченно великий вплив на охорону здоров’я.

А якщо згадати про те, що батько Ростислава Шурми – екс-нардеп Ігор Шурма – людина, яка прийшла з медицини, глибоко “в темі” і зокрема виступала чи не головним опонентом екс-міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, всі ці припущення починають виглядати все більш правдоподібно.

Інша людина, від якого багато залежить в медицині обласного рівня – керівник Запорізької обласної державної адміністрації. В сьогоднішніх реаліях – це Віталій Турінок. Він особисто, до слова, був присутній на презентації медичної реформи (а якщо бути точніше, на презентації “нарізання” і переформатування сфери охорони здоров’я) для депутатів Запорізької обласної ради. Офіційно губернатор просуває медичну реформу як ставленик президента. Неофіційно ж багато чиновників, депутати та інші впливові люди вважають нинішнього керівника області ставлеником місцевого бізнесмена Дмитра Попова. Якому в свою чергу приписують тепер теплі партнерські відносини з тим же самим Ростиславом Шурмою. У людини, яка швидко набирає вплив в регіоні, і людини, яка ще не втратила цей вплив, напевно багато “тем” для співпраці, але медицина, як ми вже з’ясували, явно не остання з цих “тем”. Наскільки в ці питання залучений Віталій Турінок або ж він щиро вважає, що те, що відбувається в запорізькій медицині – це справжня реформа? Це нам ще належить з’ясувати…

У будь-якому випадку без згоди Ростислава Шурми і оточення колишнього і нинішнього губернаторів навряд чи на своєму місці до цього часу міг досидіти і Ігор Шишка. Але нинішній головний лікар обласної лікарні демонструє фантастичну плавучість. Робота заступником губернатора за “регіонала” Олександра Пеклушенка не завадила його кар’єрі ні при ПР, ні після Революції Гідності. Прикриття від екс-губернатора Костянтина Бриля ніяк не завадило залишитися йому при своїй посаді після зміни і губернатора, і президента.

Не стали приводом для звільнення і кілька гучних кримінальних справ, одну з яких нещодавно передали до Вищого антикорупційного суду. В рамках цього розслідування Ігоря Шишку звинувачують у купівлі автомобілів “швидкої допомоги” на 13 млн грн дорожче за їхню реальну вартість. Інший гучний скандал стосувався покупки ангіографа: екс-нардеп Вадим Кривохатько стверджував, що за апарат переплатили до 12 млн грн. Зовсім “дріб’язкова” справа, яке все ж дійшло до суду: оренда приміщень ЗОКЛ фірмою… тестя Ігоря Шишки. При цьому в залі суду Шишка стверджував, що… не знав, хто є власником компаній-орендарів!

У всіх цих справах точка так і не була поставлена – і тому назвати Ігоря Шишку злочинцем або корупціонером офіційно не можна. Але обставини цих історій варто вивчити, щоб зрозуміти “портрет героя”. І заодно переконатися, про які суми розкрадань може йти мова в медицині: 12 млн грн на одному апараті, 13 млн грн на одну закупівлю (26 машин, тобто по півмільйона з машини!).

У будь-якому випадку очевидно, що Шишка – управлінець досвідчений і знається на “освоєнні” бюджетних коштів. Для такого “реформування” медичної сфери Запоріжжя, про який ми говорили вище – просто незамінна людина…

Мабуть, саме з цієї причини депутати Запорізької облради підтримали нещодавно приєднання до Запорізької обласної клінічної лікарні цілого ряду дрібних спеціалізованих установ, таких як кардіодиспансер, ендокринологічний диспансер, обласна станція переливання крові, туберкульозний диспансер, наркодиспансер. Саму ж ЗОКЛ вже перевели в статус комунального некомерційного підприємства. Таким чином сама по собі величезна обласна лікарня стає цілою медичної імперією. На чолі якої планується так і залишити Ігоря Шишку.

Тим часом в нашому telegram-каналі