«Гетьман» продовжує публікацію інтерв’ю із запорізькими кандидатами в нардепи, яких ми можемо назвати новими обличчями – щонайменше для політики національного рівня. Раніше ми поспілкувались з кандидаткою від «Голосу» на 75-му мажоритарному окрузі Олександрою Савченко та кандидатом від «Слуги народу» на 77-му мажоритарному окрузі Сергієм Штепою та самовисуванкою Катериною Константиновою, яка балотується по 76-му округу. Тепер ми поспілкувалися з Максимом Зайченком – ветераном війни на Донбасі та очільником запорізького осередку «Національного корпусу». Максим балотується до парламенту за списками політичної партії «Свобода», під брендом якої об’єдналися націоналістичні патріотичні сили, серед яких і азовці.
– Рейтинг «Опозиційної платформи – За життя» значно вищій від рейтингу «Свободи». Чому, на вашу думку, суспільство не хоче бачити у раді націоналістів?
– Загалом висока підтримка партій, що мають в своїй назві слово «опозиція» – це проблема системи, бо, нажаль, після Революції Гідності вона не була перезавантажена. До влади прийшли люди, які керували останні 20-15 років. Проведені реформи були більше зовнішніми змінами, суті не міняли. Лишилася корупція, а державні органи займаються «своїми» справами.
Багатьох громадян турбує економічна складова. Інколи доводиться чути, що «при Януковичі» було краще, але ми розуміємо, що це абсурд тоді був дуже жорстокий режим. Можливо, люди були більш стабільні, але точно жили не краще. Через порівняння «тоді» і «зараз» приходить віра в обіцянки про дешевий газ просто так, з’являються реваншистські ідеї.
Щодо підтримки націоналістів, то вона є. Це можна зрозуміти, проаналізувавши більшість гасел відомих нам партій, що позиціонують себе проукраїнськими: «Армія. Мова. Віра», «Порядок. Справедливість. Батьківщина» і так далі. Це націоналістичні погляди і вони мають широку підтримку у населення, навіть значно більшу ніш реваншистські настрої. Тільки проблема в тому, що більшість з них так і залишились лиш гаслами.
Тому реальні націоналістичні рухи об’єдналися в єдину силу аби протистояти цьому і виправити ситуацію. Люди, які пройшли фронт були учасниками революцій розуміють, що поки вони воювали у владу прийшли люди, котрі висмоктували з країни всі ресурси. Треба говорити з людьми, пояснювати реальну ситуацію, підкріплювати слова реальними справами.
– Об’єднання усіх націоналістичних сил – досить логічний крок, не відбудеться дроблення електорату. Але чи не було б більш логічно об’єднатися під брендом «Азову» з його громадською діяльністю та військовими успіхами замість вищезгаданої архаїчної «Свободи»?
– Загалом, це об’єднання є не тільки тактичним перед виборами. Зараз стратегічно дивимося у майбутнє. Об’єднання відбулося довкола організації, яка має розгалужену структуру, широку мережу – сама «Свобода» була більш готова до кампанії ніж будь-яка інша.
Однак об’єднання відбулося не довкола структури, а довкола ідеї. Ми створили єдиний націоналістичний блок. Зараз займаємося виборами, однак незалежно від результату пройдемо/не пройдемо усі націоналістичні патріотичні сили увійдуть у спільну координаційну платформу під керівництвом Андрія Білецького. Його кандидатуру підтримали інші лідери, зокрема, Тягнибо.
Зараз першочергове завдання – потрапити до ради, щоб протистояти реваншистським силам, але незалежно від результатів волевиявлення, націоналісти мають єднатися, бо країна може втратити державність.
– Свого часу «Свобода» показала кращий у своїй історії результат на парламентських виборах, коли до націоналістичних меседжів додала у свою програму «соціалку». Назвіть 3-5 головних тез, з якими націоналісти йдуть на вибори у 2019 році.
– Зараз бачимо реальні реваншистські тенденції, через це було вирішено єднатися на ідеї українського націоналізму і його основні принципи – це національна єдність та соціальна справедливість. Раніше зі «Свободою» були певні протиріччя, вони були схожі на «гру в пісочниці», але вони стосувались тактичних дій. Стратегічно ми маємо одні погляди.
Ще у 2017 підписали національний маніфест, у якому було прописано 20 спільних кроків. На їх основі була створена програма політичної партії. Основні пункти – питання Донбасу та Криму, повернення територій та мир на українських умовах. Ще один пункт – забезпечити прозорі та зрозумілі усім правила гри у країні. І, звісно, боротьба з корупцією.
Ще один аспекти – це соціальна сфера. Наша політична сила пропонує шлях на переробну, а потім на інноваційну економіку замість запозичень у МВФ. Це має поліпшити становище держави, призвести до зростання ВВП. Завдяки таким крокам, можна буде поліпшити соціальні стандарти та припинити трудову еміграцію населення.
– Хто керує передвиборчою кампанією об’єднаних сил – політтехнологи «досвідченої» частини «Свободи» чи рішення узгоджуються між усіма учасниками об’єднаної партії?
– Ми не проводили безпосереднє злиття організацій. Передвиборчу кампанію усі структури ведуть автономно. Безумовно, всі дії обговорюються та координуються, але штаби працюють незалежно.
У «Національного корпусу» є широка сітка активістів, реальних людей. Вони працюють з населенням, доносять наші ідеї. «Свобода» тримає у складі більш зрілих людей, вони проводять заходи на своєму рівні. Проте є й спільні заходи. Серед іншого, погоджені депутати за спільним списком. Щодо висування мажоритарників, то кожна організація приймала своє рішення, але кандидатів по мажоритарці підтримуємо однаково.
Звісно, є певні проблеми, але ми над ними спільно працюємо. Після виборів має спочатку з’явитися координаційна платформа націоналістичних сил, але я переконаний, що в подальшому треба буде об’єднуватися в одну організацію з чіткою структурою та одним лідером.
– Припустимо, об’єднана політична сила візьме 5%, до них додадуться мажоритарники та декілька самовисуванців, назбирається близько 20 мандатів. Яку стратегію буде реалізовувати «Свобода»? Це буде «вічна опозиція» чи спроби приєднатися до проукраїнських/проєвропейських сил?
– Думаю, що спочатку ми будемо в опозиції, аби ми поділяли більшу частину бачень проукраїнських/проєвропейських сил, то уже б приєдналися до них. Будемо йти зі своєю читкою позицією, але орієнтуватимемося на питання, що розглядатимуться.
Сенс перебувати у Раді є, якщо у вас є фракція. Депутатська група – це перша мета для нас. Зараз має декілька депутатів-мажоритарників, але на практиці бачимо, що так впливати на рішення майже не можливо. Наразі жодних фантазій собі не малюємо – чітко уявляємо які політичні партії представлені у парламенті та які можуть туди потрапити.
Будемо підтримувати позиції, які відповідатимуть нашим баченням. Проте уже зараз зрозуміло, що маємо різні погляди з проукраїнськими партіями на певні принципові питання. Зокрема, на продаж землі. Загалом, мета – мати групу патріотичних депутатів.
– Чи не могли б Ви прояснити ситуацію з мажоритарниками від «Свободи» у Запорізькій області. На всі округи їх, здається, всього двоє?
– По Запорізькій області балотується всього два мажоритарники, обоє вони зі «Свободи». На етапі переговорів у нас були дещо різні погляди на висування кандидатів по одномандатних округах. Для нас це, перш за все, питання раціональності використання ресурсів.
Як керівник обласного штабу можу впевнено заявити, що для досягнення результату треба правильно задіяти людей, гроші та час. Щоб їх не викинути «в пусту» треба розуміти, куди направити. За нами немає «чемодану з грошима», щоб завісити усе місто бордами, сподіваючись на результат. Ми прийняли рішення по Запорізькій області концентрувати усі зусилля на просуванні списку партії.
Мені теж пропонували йти по мажоритарні, але я відмовився – розумію, що треба акумулювати усі сили на агітацію за список політичної партії «Свобода». Два кандидати по одномандатних округах відчули сили балотуватися самостійно, ми їх у цьому повністю підтримуємо.
– Найбільше діяльність націоналістичних організацій простежується на місця (хоча б події довкола скверу Яланського у Запоріжжі») не думали закцентуватися на місцеву політику: місця у міськраді, крісло міського голови?
– Ми справді думаємо не тільки про парламентські, а й про місцеві вибори. На них плануємо бути одними з найактивніших. Також вважаємо, що отримувати результат на місці буде більш реально, принаймні у Запорізькій області, тут маємо потужні представництва у кожному крупному місті.
До прикладу, у Пологах уже отримали три мандати у міській раді. Одним словом, є мережа реальних людей, які декілька років активно працювали – вели роз’яснювальну роботу, спілкувалися з людьми. Думаю, що депутати у місцевих радах – це буде перший крок до отримання мандатів у парламенті на наступних виборах.
Один з базових принципів нашої ідеології – пряме народовладдя. Вважаємо, що має тривати децентралізація, а місцеве самоврядування повинно стати вагомішим, ніж окремі центральні інституції. Люди на місцях краще знають, що робити і які є проблеми.
– Хотілося б уточнити – об’єднані націоналісти розглядають вибори 2019 року просто як спробу заявити про свою політичну силу чи, все ж, сподіваються показати реальний результат?
– Ми готові до того, аби потрапити у Раду, працюємо над цим. Соціологія буває різна: у відкритих джерелах бачимо 1,5-2%, у закритих є показники у 3% нашої підтримки. Але усе покаже 21-е число і, звісно, агітую усіх голосувати за «Свободу».
Але для нас не самоціль потрапити до ВР і потім «панувати» там. Розуміємо, що ця рада може не пропрацювати до кінця. Усі сили направляємо для єднання патріотичних сил і я вірю, що ми зможемо взяти 5% та з мажоритарниками сформувати групу.
Проте, якщо цього не станеться у нас є план дій для захисту української державності та народу.
– «Національний корпус» та «Національні дружини», об’єктивно, одні з найактивніших захисників скверу Яланського. Який ви бачите розвиток подій навколо скверу: бажаний та реальний з урахуванням вірогідного депутатства Володимира Кальцева?
– Жоден депутатський мандат не дає право порушувати закон та займатися «бєспрєдєлом». Крім того, Володимир Кальцев має статус колишнього заступника голови області, його брат – колишній нардеп, у Кальцева достатньо зв’язків, щоб поводитися так, як він робить це зараз. Мандат народного депутата кардинально ситуацію не змінить. Хоча він і буде ним користуватися.
Територія скверу Яланського знаходиться у власності міста, «Ленд Девелопмент» тільки орендатор. Міська рада може розірвати угоду через невиконання орендатором умов договору. Питання у іншому – влада міста говорить, що не бачить підстав для припинення оренди. Вважаю, що є певні політичні домовленості, адже Кальцев є головою фракції «Наш край» у міській раді. Для повернення парку громаді немає політичної волі.
Щоб запобігати подібним ситуаціям, у майбутньому ми й підемо на місцеві вибори. Події довкола скверу Яланського показують, хто реально відстоюватиме інтереси громади.
– Що з кримінальною справою проти «Національних дружин» та «Нацкорпусу»?
– Наскільки мені відомо, вона є. Але наскільки вона «жива» достеменно сказати не можу. Наразі жодних активних дій не відбувається, учасників організації не викликають на допити. Однак поки є справа – ніхто не знає, коли її знову почнуть «розкурчувати».
Насправді по нам є багато кримінальних справ, можна подумати, що ми якісь бандити-розбійники. До прикладу за знесення паркану на березі річки у одному з сіл Вільнянського району. Було рішення суду про демонтаж, але воно не виконувалося.
Одне з останніх проваджень відкрили за псування незаконних рекламних конструкцій з політичною інформацією встановлених на місці спиляних дерев. Загалом, ми готові брати на себе удар в інтересах громади.
– Запоріжжя вважається заводським містом. Навіть політики, які опонують “заводським” рідко заперечують цю тезу. В той же час в суспільстві думки різняться: від «дозволити заводам все» до «замінити заводи» сучасним інтелектуальним бізнесом, туризмом тощо. Яке бачення цього питання у «Національного корпусу»?
– Роль індустріальних підприємств для Запоріжжя не варто переоцінювати, бо не тільки вони платять податки, дають робочі місця – більше половини надходжень до місцевого бюджету забезпечує малий та середній бізнес. Самі заводи потрібно модернізувати – вони повинні працювати не тільки в інтересах власника, а й громади, не шкодити екології. Це питання має чітко регулювати держава.
У той же час у Запоріжжі багато альтернативних напрямків діяльності. Це може бути і малий/середній бізнес, туризм.
Останній напрямок, нажаль, розвивається погано. Хоч у місті і створюють туристичні інформаційні центри, але їх результативність не надто помітна. На мою думку, треба розвивати туристичні напрямки та привабливість міста. Перш за все, Хортиця, яка може стати сакральним центром не тільки країни, а й усієї Європи. Однак наразі стан заповідника залишає бажати кращого, потребує уваги інфраструктура острова.
– Депутат Запорізької місткої ради Віталій Рябцев оголосив про початок процедури відклику Буряка з посади міського голови. На Вашу думку, це правильний, актуальний та реальний до втілення крок?
– Вважаю, що відкликати запорізького міського голову з посади наразі нереально – в Україні таких прецедентів ще не було. Механізм відкликання депутатів чи міських голів прописані у законі, але на практиці не працює. Як на мене, у Запоріжжі такий процес реалізувати поки не вдасться. Адже подібні ініціативи можуть бути рекламою депутата міської ради, який балотується до Ради.
Проте, беззаперечно, необхідно щоб у громади була можливість відкликати депутата чи міського голову, який не відповідає запиту людей.
Думаю, у Запоріжжі люди бачать, що багато передвиборчих обіцянок міського голови не було виконано. Аби була можливість насправді зібрати підписи та відкликати очільника міста – це було б правильно.
– Область вже фактично три місяці без очільника ОДА – і вже зрозуміло, що його нам дадуть одним з останніх, а то і після виборів. Як гадаєте, яким якостям має відповідати голова обладміністрації: чи може бути з іншого регіону, чи має бути підтриманий місцевими чи бути лише провідником політики президента/уряду, призначений чи обраний за конкурсом?
– Відсутність голови ОДА породжує певні проблеми, серед яких організація порядку в області. Звільнення очільника області не виправило ситуації – у райадміністраціях працюють люди з колишньої системи, вона продовжує функціонувати.
Новопризначений голова ОДА має, перш за все, принести нові правила життя у області. Висловлю суб’єктивну точку зору: Запорізька область була поділена на певні сегменти, якими керували «князьки», вони займалися своїми справами, вимагали гроші з бізнесу. Треба це припинити.
Не варто забувати, що за 200 кілометрів від Запоріжжя знаходиться зона бойових дій, новий голова обладміністрації має об’єднати населення та забезпечити обороноздатність регіону – наразі вона відсутня.
Необхідний менеджер, який сформує команду з регіональних фахівців буде усвідомлювати регіональні особливості та відповідати викликам сьогодення. Впевнений, що у області небажані кар’єристи з інших регіонів. Який стимул приїздити сюди людині працювати? Або показати себе, відпрацювати зарплатню або заробити грошей на певних схемах.
Було б добре, аби керувала областю людина, для якої Запоріжжя – рідний край, яка має досвід та реальні приклади роботи.
Читайте також:
• В Запоріжжі запропонували президенту призначати губернаторів за результатами виборів в регіоні
• Олег Скрипка виступив на агітаційному концерті кандидата від “Опоблоку” у Енергодарі
• У Запоріжжі пройде антикорупційна екскурсія «слідами «команди Буряка»
1 Response
[…] Таку тезу висловив очільник запорізького «Нацкорпусу» Максим Зайченко у інтерв’ю «Гетьману». […]