Поділитися:

Український режисер Андрій Приймаченко написав, як автори серіалу Chernobyl “скопіювали” його відеороботу – візуалізацію запису телефонних переговорів диспетчера центрального пункту пожежного зв’язку з диспетчерами воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року – і як він (поки що безуспішно) намагався добитися справедливості:

3 УРОКИ, ЯКИХ МЕНЕ НАВЧИЛО HBO

1. НАС ВИЗНАЧАЮТЬ НЕ ДОСЯГНЕННЯ, А ТЕ, ЯК МИ ВИПРАВЛЯЄМО ПОМИЛКИ

Крег Мейзін із командою створили круте шоу – Chernobyl. Але так сталось, що хтось у творчому процесі допустився маленької помилки – без дозволу скопіювали мою роботу.

Коли проект такого масштабу, коли стільки гравців задіяно у процесі, то дуже легко щось може піти не так. І я це розумію, оскільки не перший рік працюю у цій сфері.

Саме тому я ввічливо написав Крегу, пояснив ситуацію і попросив зв’язатися зі мною, залишивши контакти. Пан Мейзін є активним користувачем твіттера, регулярно дописує, ретвітить та лайкає пости, де згадується його ім’я. Зі мною ж він вирішив контактувати за посередництва продакшенів та юристів.

За кілька днів після мого першого звернення до HBO мені написали представники Sister Pictures: «Ми не розуміємо, про що Ви говорите, ми власноруч створили наше відео, воно є 100% авторським». Про те, наскільки воно є «авторським», свідчать відео порівняння моєї роботи ще 2013-го року з їхньою 2019 року.

Українці кажуть: «Про нас кіно зняли, ми маємо дякувати їм». HBO не просто зняло «про нас кіно». Вони створили продукт, щоби заробити гроші. Те відео, яке творці серіалу без дозволу скопіювали у першій серії, я створив для того, щоби популяризувати тему катастрофи у Чорнобилі. Тож мені було б достатньо, аби авторство просто вказали. Реакція творців була іншою і багато чого про них розповіла.

2. СВОЇ АВТОРСЬКІ ПРАВА МОЖНА І ВАРТО ЗАХИЩАТИ

Єдиний досвід роботи в суді, який у мене є, – це зйомка відео, де епізодом був суд над злочинцем Крисіним. Тому я зв’язався з досвідченими адвокатами, які пояснили, що подати в суд на HBO можливо, але це дорого і довго. Дорого і довго – це десятки тисяч доларів і місяці (а може і роки) судового процесу.

Однак, я маю досвід роботи з youtube (хто ж його зараз не має). До цієї ситуації я не мав часу моніторити, чи використовується моє відео у інших публікаціях на ютюбі. Як виявилось, дарма. За допомогою фб-друзів та самостійно вдалось знайти людей, які використали мою роботу. Ситуація була вирішена, коли вони вказали авторство і джерело. Жодних грошей з цих людей я не брав. Yevgeniy Kurmashov та Ramina Eskhakzai можуть це підтвердити.

Знову ж таки: я це відео робив не для того, аби заробити. Гроші я заробляю зйомкою комерційних відео. Єдині, кому довелось заплатити – це російський телеканал НТВ. Ці гроші я відразу ж перерахував у фонд Повернись живим, бо, як вже казав, я не маю і не мав на меті на цьому «нагрітися». Так, росіяни профінансували українську армію 🙂

3. УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА НЕ ІСНУЄ НА МАПІ СВІТОВОГО КІНОПРОЦЕСУ

Представники Radioaktive усунулись від ситуації, скерувавши мене до юристки, яка представляє інтереси HBO в Україні. Ця юристка надала відповідь на мій запит: “Ми не маємо впливу на ситуацію”.

Після повторного повідомлення до Крега Мейзіна мені подзвонили вже московські юристи, які представляють інтереси HBO. Тобто зняли “кіно про нас”, а вирішують через “не нас” 🙂 . Ці юристи й озвучили офіційну позицію: “Ми ваше відео не бачили. Для нас розшифровку робив носій мови і теж зробив таку ж помилку (НАШ СОСТАВ замість НАЧСОСТАВ), як і Ви. Ми нічого у Вас не копіювали і наша робота на 100% автентична”.

Тобто ані український продакшн, ані українська юридична компанія насправді не мають жодного впливу на ситуацію. HBO, очевидно, попросило Radioaktive повидаляти свої коментарі стосовно цієї ситуації (але скріншоти збереглись), а українським юристам просто сказали не вмішуватись. Нагадаю, спочатку виконавча продюсерка Radioaktive запевнювала, що право на використання мого відео вони отримали в Музею Чорнобиля. Музей сказав, що нічого не давав. А юристи HBO взагалі кажуть, що робота їхня. Виглядає все так: “Ви там собі посидіть, а дорослі дяді і тьоті все вирішать за вас”.

Для того, щоби тьоті і дяді з Москви не вирішували за нас і ми стали суб’єктом процесу, а не його об’єктом, нам потрібно для початку самостійно створювали власний продукт. А кіно (або реклама) – це такий процес, де багато людей системно працює. Щоби багато людей системно працювали разом, в першу чергу потрібна повага та підтримка СВОЇХ. Тут, вдома.

Пріоритетом українських продакшенів має бути, щоби саме український режисер чи оператор знімав для них рекламу (чи кіно). Саме так працюють найбільші студії на Заході – вони розвивають місцеві таланти і представляють їхні інтереси на міжнародному ринку (і, звісно, заробляють на цьому гроші).

Поки що ситуація наступна: ми захоплюємось продакшенами, які «знімають» рекламу, наприклад, APPLE в Україні. Але вони її не знімають. Її знімають західні студії зі своїми режисерами та операторами. Українські ж продакшени є обслуговуючим персоналом цього процесу: забезпечення локацій, техніки, проживання, транспорт, тощо. У цій ситуації українці забезпечують розвиток західних талантів. Як наслідок, наш кіноринок не розвивається.

А яке ставлення до своїх – можна побачити з ситуації, яка виникла у мене з HBO. Якби я був, скажімо, французьким режисером і український продакшен «отримав дозвіл» на використання моєї роботи, мені би вже дзвонили, вибачались і намагались якимось чином виправити ситуацію. Але аж ніяк не кидались в мене контактами юристки, яка все одно нічого не вирішує.

Ось коли у нас до своїх буде таке ж ставлення, як і до іноземців, тоді в Україні почне масово з’являтись продукт такого ж рівня, як Chernobyl.

 

 

Поділитися: