Проект команди Гетьман медіаконсалтинг

«Пропозиція на ринку hand made і крафта перевищує попит», – запорізький майстер розповів, чому важко вижити, заробляючи на життя тільки ремеслом

Поділитися:

Останні кілька років все більшої популярності в Україні набирає hand made – виготовлення і продаж різних виробів як сувенірного, так і практичного призначення, зроблених вручну, що мають унікальний дизайн або навіть виготовлені в одному екземплярі. Без продажу виробів ручної роботи не обходиться жоден великий ярмарок і фестиваль.

Однак у повсякденному житті знайти подібні речі проблематично. Деякі майстри продають свою ексклюзивну продукцію за допомогою інтернету, але в Запоріжжі вкрай важко знайти діючу майстерню або лавку з подібними товарами.

«Гетьман» вирішив з’ясувати, чи можна заробляти, займаючись тільки виготовленням крафтового товару, що заважає розвитку ринку hand made в Запоріжжі і Україні, і скільки потрібно продавати виробів, щоб жити гідно. Розібратися в цих питаннях нам допоміг Андрій Литвинов, який спеціалізується на виготовленні предметів з товстої шкіри.

 

– Андрій, розкажи нашим читачам про те, як ти прийшов до виготовлення виробів зі шкіри. Це як то пов’язано з твоїм освітою і основною роботою?

– У мене дві вищі освіти. Це фізичне виховання і економіка. Основна моя робота – це сфера торгівлі і менеджменту. На жаль, я не дуже добре слухав своїх батьків, які бачили, що моя душа тяжіє до ремесла, і не змогли мене переконати йти по цій дорозі спочатку. Однак з часом моє прагнення робити щось своїми руками все одно проявилося. Спочатку я займався деревом, трохи займався скульптурою. Але врешті-решт прийшов до роботи зі шкірою. Спочатку мені захотілося зробити певну річ для себе. Я вирішив, що це буде річ з товстої шкіри. Мені хотілося, щоб річ було приємно тримати в руках і відчути її вагу. Згодом я «набив руку», знайшов постачальника шкіри, який продав за доступною ціною. Почав фарбувати вироби, експериментувати з покриттям. Пізніше придбав необхідні інструменти. В першу чергу я отримую від цього задоволення. Мені подобається бачити результат своєї праці.

– Є думка, що чи не кожен може відкрити власну справу. Як ти вважаєш, чи достатньо замовлень на такі вироби ручної роботи, щоб майстер повністю зміг себе забезпечити тільки за рахунок таких замовлень?

– Потрібно потрапити в «потік» в потрібний час і в потрібному місці. Зараз такі напрямки як hand made і крафт дуже розвинені. Багато людей самі вчаться в інтернеті робити унікальні речі. Ринок такої продукції переповнений, і потрібно чимось виділятися на тлі колег по ремеслу. Мій товар, наприклад, вирізняється товщиною шкіри. Але цього не достатньо. Повинна бути реклама і грамотна маркетингова стратегія. А левову частку часу у мене забирає основна робота. Крім того, потрібно не тільки зробити річ, але і продати її. В Україні на даний момент це зробити важко, оскільки купівельна спроможність людей не така вже й велика. Та частина суспільства, яка може собі дозволити подібні речі, шукає продукцію по бутіках або в мережі Інтернет. А у мене поки немає майстерні, де потенційний покупець міг би ознайомиться з речами, які я роблю. В ідеалі було б узяти площу в торговому центрі, де я міг би робити свій товар, щоб це було на очах у людей і викликало у них інтерес до моєї роботи з виробом.

– Опиши середньостатистичну людину, яка купує вироби, зроблені вручну. Як вона виглядає в цілому?

– Це естети. Це освічені люди. Вони розуміють різницю між масовими виробами та ексклюзивними речами. Таких людей в суспільстві може бути відсотків 5. Мені здається що їх зовсім небагато в нашому місті. Можливо, в туристичних містах таких людей більше. Я думаю, що у Львові більший попит на hand made, ніж в промисловому Запоріжжі. Там і відсоток таких поціновувачів буде великим. Наше суспільство ще не прийшло до того, щоб своїм попитом переварити існуючі пропозиції. Пропозицій по hand made багато, а людей, які б це оцінили – мало. Я постійно чую фразу «на AliExpress дешевше».

– Скільки тобі потрібно зробити і продати виробів на місяць, щоб відчувати себе комфортно в фінансовому плані?

– Зараз моє захоплення мені практично нічого не приносить в плані грошей. Це реально хобі. Зараз я продаю 1-2 гаманця в три місяці. Непогано було б два вироби в день робити і продавати. Фізично це можливо зробити, але неможливо продати.

– Чи спілкуєшся ти зі своїми колегами по ремеслу?

– З українськими майстрами не спілкуюся, оскільки не перетинаюся з ними. У мене поки немає можливості брати участь в ярмарках, де в основному проходить спілкування і знайомства. У соціальних мережах я підписаний на людей з США та країн Європи, які роблять цікаві речі. Там виходять цікаві клинки, сумки, гаманці. Це все цікаво, зовсім інший рівень. люди продають гаманці по 60-70 доларів за одну річ. І їх розкуповують. Деякі з цих речей простіше тих, які роблю я. Там у людей є майстерні, вони працюють, отримують задоволення від свого заняття. І видно, що у них горять очі.

– Чи плануєш ти своє захоплення роботою зі шкірою розвивати в щось більше?

– Хотілося б. Рік тому я подав документи на реєстрацію своєї торгової марки. Через місяць вона буде готова. Вона буде зареєстрована в Україні в класі шкіряних виробів. Сподіваюся, що коли-небудь це виросте у щось більше, ніж просто хобі. Довго йшов до назви і назвав її Sequoia. Це усвідомлена назва – символізує щось міцне, древнє, непорушне, як виріб з товстої шкіри, який може служити не одне покоління при належному догляді.

– Що потрібно для того щоб відкрити свою маленьку майстерню?

– Перш за все якась фінансова незалежність. Якщо я відкрию приватне підприємство, то змушений буду кожен місяць платити податки, незалежно від того, отримав я прибуток чи ні. Поки що я на таке піти не можу. До того ж у мене немає площі, де я міг би організувати свій шоурум. Хоча всі необхідні для роботи інструменти у мене вже є. Це повинна бути не просто майстерня, а місце, де я можу на очах у людей працювати зі шкірою, мати можливість задовольнити їх інтерес, відповісти на питання, дати помацати виріб. Вони повинні бачити, що я реально роблю речі своїми руками. В цілому це не питання, не можливо вирішити. Але поки що я не можу вкласти значну суму в реалізацію такого проекту.

– Як ти вважаєш, що потрібно для того, щоб збільшити попит на подібні вироби в нашій країні?

– Купівельна спроможність. Це основне. Зараз люди економлять на всьому. Людині, можливо, і хочеться купити собі цікаву, незвичайну річ, але вона економить. Хоча може бути естетом в душі, цікавитися оригінальними речами. А та категорія людей, яка може собі купити такі речі, не перетинається в повсякденному житті з більшістю майстрів, які роблять і продають унікальні речі.

Поділитися: