«Мати якісну освіту – це не лише бути професіоналом, але й вміти побудувати своє власне успішне життя», – міністр освіти і науки Лілія Гриневич

Поділитися:

Сьогодні в Запоріжжі перебуває Лілія Гриневич, Міністр освіти і науки України в уряді Гройсмана, а на сьогодні – також і член команди «Української стратегії Гройсмана» на парламентських виборах. Очільниця міністерства поспілкувалась з представниками запорізьких ЗМІ – про «Нову українську школу», міфи про неї, нові стандарти профтехосвіти та освітню стратегію команди нового президента. «Гетьман»  запитав, як впливають політичні процеси в країні на освіту та зафіксував основні тези діалогу Лілії Гриневич з місцевими медіа.

– Реформа – це марафон. Марафон на десятиліття, який потребує участі та підтримки як з боку освітян, так і з боку політиків. Враховуючи ситуацію, я йду в парламент разом з партією очільника Уряду «Українська стратегія Гройсмана». До нас приєдналось багато моїх колег, які розуміють цінність освіти, важливість новацій та реформ загалом.  Наразі завдання — увійти в парламент і створити у ньому лобі для захисту інтереси освітян і імплементації реформ. Ми матимемо потужний майданчик, який дає змогу впливати на політичні рішення та обстоювати правильні ідеї.

Моя мрія і моє бачення – суспільство освіченого загалу. Тобто кожна людина має право і можливість отримати якісну освіту. Це не тільки знання і професійні вміння, але й згадане вміння критично мислити, бути відповідальним громадянином, вміти побудувати своє ж успішне життя, а для цього в свою чергу потрібен високий емоційний інтелект, комунікаційні навички, навички співпраці з іншими людьми. Держава має забезпечити такі можливості кожному громадянину.

– Ми хочемо, щоб школа не лише давала знання, але й розвивала в дітях критичне мислення – умовно кажучи, вміння ставити питання до отриманої інформації. Цього не вміють і багато дорослих, нажаль. Але наших дітей точно маємо цьому навчити. Заради цього… Якщо не потрапимо в Раду – підем під Раду.

– Уявімо, що держава повністю переклала питання одержання освіти на плечі громадян, і ви маєте гроші, щоб забезпечити своїй дитині високоякісну елітну освіту… Як їй житиметься в суспільстві, де інші люди мають значно гіршу освіту? Погана освіта – це що? Високий рівень злочинності, люди, які не бережуть навколишнє середовище, люди, які не бережуть своє здоров’я… Ваша дитина в такому суспільстві зможе нормально жити хіба що за великим парканом.

Наразі в мене немає розуміння, якими є плани команди нового президента, і жодної спроби поспілкуватися зі мною не було. Але у виступах експертів цієї команди я чую ледь не цитати з концепції «Нової української школи», які подаються як те, що треба зробити… З одного боку, мені подобається, що наші документи цитують, а з іншого боку – мені лячно, що вони не знають, що це вже впроваджується. Або вдають, що не знають.

– Цього року закінчили перший клас 450 тисяч учнів, 1 вересня в новому навчальному році першокласників буде вже близько 500 тисяч. Тобто з 3,8 млн школярів вже 25% будуть охоплені «Новою українською школою» – школою, де результатом навчання є не тільки знання, але й навички, необхідні для 21-го століття: вміння критично мислити, співпрацювати з іншими тощо.

– Нові стандарти професійно-технічної освіти ми затверджуємо разом з роботодавцями. Є спільне розуміння, що заклади професійно-технічної освіти мають випускати фахівців, які одразу готові для своєї роботи. Здавалося б, це очевидно, але багато років на роботу приймали людей, які отримали професійну освіту за держзамовленням, а їх ще доводилося роботодавцям довчити чи навіть перевчити.

– До кінця року в Україні відкриються 150 нових сучасних навчально-практичних центрів, в яких не лише навчатимуться учні професійно-технічних закладів, але й підвищуватимуть кваліфікацію дорослі люди.

– В дошкільній освіті одним з головних викликів стала величезна черга до дитячих садків – в 2016 році вона складала 96 тисяч дітей! Тепер – 33 тисячі. Для вирішення такої проблеми ми створили всього лише за 3 роки 72 тисячі нових місць в дошкільних навчальних закладах. Наступний наш виклик в цьому питанні – забезпечити гідну оплату праці вихователям.

– У вищій освіті ми запровадили розподіл бюджетних місць за принципом «гроші ходять за студентом». Якщо раніше Міністерство освіти та науки самостійно вирішувало, якому вузу який обсяг державного замовлення дати, то тепер держзамовлення розподіляється автоматично – в залежності від вподобань абітурієнтів та результатів ЗНО.

– В багатьох країнах політичні партії навіть наперед домовляються: хто б не переміг на виборах, реформа освіти продовжиться за встановленим раніше планом. В нас на таку єдність, нажаль, годі й чекати, проте сподіваюсь на політичну мудрість.

– Минулого року були такі громади, які зовсім не використали субвенції на «Нову українську школу». Тобто ми добиваємося виділення цих коштів, вони вже в руках громад… але їх просто ніяк не використовують – і вони повертаються в держбюджет. Виявляється, що розводити руками «У нас немає грошей» – це доволі просто. А зуміти використати наявні ресурси вдається не всім.

– Добре, що децентралізація дала нам багато нових, молодих управлінців на місцях, але їм ще треба вчитися – якраз мистецтву управління, зокрема і ресурсами.

– Реформи в освіті – це надбання людей, які прописували нові правила, вчителів, які вже впроваджують принципи «Нової української школи», батьків, чиї діти вже відчули зміни, громадських організацій… Ця реформа така вистраждана, затребувана «знизу», має велику групу підтримки.

– Я впевнена, що ці люди не дадуть розвертати чи згортати реформи. І я навіть не раджу політикам ламати те, що зроблено. Руйнувати – легше, звичайно, але якщо ти руйнуєш щось корисне, то не потрапиш в історію, а «вляпаєшся» в історію.

– Зазвичай опоненти реформи – це «Опозиційний блок»: інші політсили виступати проти освітньої реформи не наважаються. Навіть більше – вони обіцяють в освіті ті зміни, які ми вже робимо.

– Сьогоднішнім дітям недостатньо сказати «Треба це вивчити». Їм треба пояснити, чому це потрібно і важливо, показати, як ці знання використовуються на практиці… А для цього потрібна лабораторна база, нові методи навчання самих вчителів.

– Якщо ми подивимося на країни з високим рівнем життя, наприклад, скандинавські, ми побачимо і високий рівень доступу громадян до якісної освіти, зокрема і до навчання протягом життя.