Проект команди Гетьман медіаконсалтинг

Закон про «державних журналістів»

Поділитися:

Шеф-редактор видання «Гетьман» та автор телеграм-каналу про медіа, гроші та владу «гетьманмедіаєгоров» Дмитро Єгоров — про те, чому законопроект Міністерства культури, молоді, спорту «про дезінформацію» насправді намагається встановити монополію на інформацію для міністрів, депутатів та олігархів при владі:

— Ми змушено граємо на чужому полі, коли називаємо законопроект Міністерства культури, молоді, спорту та ганьби «Проект закону про дезінформацію». Виходить, що ті, хто проти закону — нібито за дезінформацію? Маємо називати речі своїми іменами: насправді це закон зовсім про інше — про «державних журналістів» і про монополію держави на інформацію.

Навіть гірше: в таких справах немає ніякої абстрактної «держави» — є цілком конкретні президенти, міністри, депутати, олігархи. Не умовна «держава» отримає в руки ці інструменти, а конкретні чиновники, політики, силовики… Сьогодні — ці, завтра — інші. Тому при слові «держава» нижче по тексту уявляйте собі людей, які наближені зараз чи можуть отримати в майбутньому посади президентів, міністрів, уповноважених…

Отже, хіба це не законопроект про «державних журналістів»? Якщо в ньому:

  • держава встановлює — аж до деталей! — процес створення нібито незалежної Асоціації професійних журналістів: які саме організації її створять і за якими принципами
  • лише члени цієї асоціації отримають в очах держави особливий статус «професійного журналіста», який даватиме низку привілеїв. Втратити ці привілеї буде неважко. Тому в принципі ідеальним варіантом є потрапити в це коло «обраних» і перестати вести реальну журналістську діяльність, щоб не спровокувати виключення. (Наприклад, слідчі дії (обшуки, оголошення підозри) щодо «професійного журналіста» ініціюватимуть лише генпрокурор, його заступники або обласні прокурори. Непоганий варіант «пересидіти» для тих, кому не дісталась депутатська недоторканість. Так тут ви ще й травматичну зброю зможете отримати. PROFIT!)
  • потрапити до цього кола «обраних» можна буде лише з трьома офіційними роками досвіду роботи в «суб’єкті у сфері медіа». Це також новий термін, що вводиться цим законопроектом. «Суб’єкт у сфері медіа» — «фізична або юридична особа, яка зареєстрована Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення або отримала відповідну ліцензію у встановленому законом порядку». Тобто держава обмежуватиме і це коло. «Професійним журналістом», визнаним державою, можна буде стати через три роки роботи в ЗМІ, які визнані державою.
  • необхідність отримання «ліцензії» взагалі фактично означає заборону на медіадіяльність без дозволу держави. Для тих, хто не в курсі, поясню, що на сьогодні для більшості ЗМІ достатньо зареєструватися в місцевих органах юстиції — без ліцензій та Нацради. Не кажу вже про встановлене Конституцією право кожного громадянина вільно збирати та поширювати інформацію
  • для «кожного громадянина» Мінкульт також вигадав спеціальний термін: «поширювач масової інформації — фізична або юридична особа, в тому числі суб’єкт у сфері медіа, що створює та/або збирає і поширює масову інформацію». Так що власники акаунтів в соцмережах можуть не хвилюватися — їх також «порахують».
  • держава призначить Уповноваженого з питань інформації — держслужбовця, який зокрема визначатиме, яка інформація є правдивою, і вказуватиме виданням, якщо у них буде «неправдива» інформація.
  • Також цей чиновник встановлюватиме критерії для «Індексу довіри» — знову ж таки державного інструменту оцінювання ЗМІ. На щастя, добровільного. Але це ще не значить, що неучасть видання в «індексі довіри» не використають для маніпуляцій. А міністр ще й пропонує надавати державну підтримку лише тим ЗМІ, які мають індекс довіри. (Навіщо взагалі потрібна державна підтримка ЗМІ, ще й прив’язана до державного «індексу довіри»? Якщо не для відзначення «слухняних» та «корисних»)
  • про запропоновані штрафи навіть не будемо багато говорити: від 23 тисяч (для місцевого видання це бюджет десь на місяць-два) за зміну гіперпосилання на неправдивий матеріал до 9 мільйонів, якщо «уповноважений» три рази побачив «неправдивий» матеріал у ЗМІ.

Отже «комфортненько»: держава відбиратиме собі ЗМІ та журналістів, яких захищатиме, фінансуватиме та взагалі сприйматиме. Всім іншим (наголошую, що тут вже не про журналістів лише, а й про блогерів та будь-яких громадян) — жодних особливих прав, лише загрози штрафів та блокування сайтів та акаунтів.

P.S. Я майже завжди уникаю публічної критики колег, але в цьому випадку важко утриматись: пани Бородянський та Ткаченко, які зараз просувають найбільш одіозні законопроекти щодо медіа, прийшли в політику з загальнонаціональних телеканалів — тобто з медіасфери, де незалежності (фінансової) від держави та олігархів не було взагалі НІКОЛИ, проте регулярно були скандали щодо тиску на журналістів з-боку менеджменту або влади. Знову ця клята іронія.

Поділитися: