Бунт ОПЗЖ, ЄС, «Слуги народа» та «Партії Шарія» чи диктатура меншості: чому Разумкова просять про перевибори до Запорізької міськради?

Поділитися:

У понеділок, 26 липня, мер Запоріжжя Володимир Буряк звернувся до голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова з приводу «ігнорування депутатами сесій міськради». «Наразі місто знаходиться в заручниках тих, хто ніяк не награється в політику!», — публічно обурився Буряк і натякнув на дострокове припинення повноважень депутатів та проведення перевиборів до міськради. Ситуація нестандартна, проте два тижні тому з цієї ж причини Рада вже призначила перевибори до Карлівської міської ради, що на Полтавщині. «Гетьман» пропонує розібратись більш детально, чому у Запорізькій міській раді розпочалася політична криза та чи будуть перевибори виходом з неї.

Ейфорія від успіхів

Якщо проаналізувати ситуацію, стає зрозуміло, що першою та чи не головною причиною теперішньої політичної нестабільності у Запоріжжі стала, як не парадоксально… впевнена перемога чинного міського голови Володимира Буряка на жовтневих виборах ще в першому турі. А точніше — ейфорія від цього результату. Окрім особистого успіху міського голови, перемогу здобула й його «іменна» партія — «Партія Володимира Буряка «Єднання». За результатами голосувння саме вона отримала найбільшу кількість мандатів — 16 з 64-х. До складу міськради також були обрані представники «Слуги народу» (13 депутатів), ОПЗЖ (13 депутатів), «Європейської Солідарності» (11 депутатів), «Нової політики» (6 депутатів) та «Партії Шарія» (5 депутатів).

Однак перемога «збірної Буряка», до якої увійшло багато з його нещодавніх критиків та опонентів, була короткочасною. Справжній і довготривалий успіх дало б лише формування більшості на підтримку мера. Проте, схоже, зверхність переможців ускладнила їх майбутню співпрацю з іншими обранцями.

У раді попереднього скликання Володимир Буряк з перших днів і протягом всієї каденції працював з монолітною більшістю. Вона складалася переважно з «Опозиційного блоку» (майже цілком представляв «трудовий колектив» підприємств Рината Ахметова), а також з «Нової політики» (люди екс-нардепа-«регіонала» та власника (поки що) «Мотор Січі» Вячеслава Богуслаєва), «Нашого краю» (люди Володимира Кальцева, місцевого бізнесмена, екс-«регіонала», зараз — нардепа від ОПЗЖ) і частини фракції «Самопомочі».

Тепер же Володимиру Буряку довелося сідати за стіл перемовин та, відповідно, ділитися впливом з конкурентами. Не без складнощів, але йому вдалося створити тимчасову коаліцію, а потім, ігноруючи наміри політичних партнерів у раді, сконцентрувати владу лише у руках своєї команди. Секретарем міської ради, керівниками профільних депутатських комісій та заступниками мера стали люди виключно з команди Буряка.

Складається враження, що депутати інших п’яти фракцій зрозуміли, що усі домовленості були проігноровані, лише навесні. Саме тоді незадоволення авторитаризмом мера та прагнення перехопити владу об’єднало у коаліцію — тепер вже опозиційну — навіть таких ідеологічних супротивників, як «Європейська Солідарність», ОПЗЖ та «Партія Шарія».

Лише наприкінці квітня, після місяця перемовин та двічі скасованих засідань міськради, Володимир Буряк зрозумів, що має йти назустріч широкій коаліції опонентів. Кулуарні домовленості легалізували на сесії 23 липня. Тоді двотижневі суперечки за посади мер дипломатично назвав «насиченими консультаціями щодо можливого переформатування коаліції».

Замість господарника — «весільний генерал»?

Міський голова витримав маленьку «революцію», нібито зберігаючи обличчя та звичний за останні 6 років роботи образ господарника та «батька міста». Проте насправді зміни були суттєві. Та відчутно звузили владу мера.

Після переформатування запорізький міський голова, який ще пам’ятає свій жорсткий контроль виконкому та ради, ризикував тепер перетворитися на «весільного генерала».

Секретарем міськради (і, що важливіше, потенційним в.о. мера у випадку форс-мажору) став замість представника «Єднання» Геннадія Наумова депутат від «Слуги народу» Анатолій Куртєв. За квотним принципом розподілилися між різними фракціями посади заступників мера та голів профільних комісій. А якщо казати прямо, кураторство тих чи інших сфер. Так, земельні питання на посаді заступника мера та керівника профільної депутатської комісії тепер мали вирішувати люди з ОПЗЖ; питаннями бізнесу, інвестицій та ЖКГ опікувався представник ЄС, а «Слузі народу» дісталися питання освіти. Під крилом промерських заступників залишилися тільки медичні та комунальні питання.

Здавалося, після такого розподілу влади та контролю між всіма ключовими дійовими особами конфлікт мав згаснути. Але Володимир Буряк та його команда не хотіли миритися з необхідністю співпраці, а тому готували план контратаки. Першим її ударом стало звільнення мером секретаря міськради від «Слуги народу» Анатолія Куртєва. Формальний привід знайшовся швидко — проблеми з декларацією. Наразі Куртєв оскаржує це рішення, а прибічники мера намагаються закинути йому незаконне захоплення влади. Це стало точкою неповернення у «коаліційній» суперечці, після якої конфлікт знову загострився та досі перебуває у гарячій стадії.

І до сьогодні 48 депутатів з 64-х ігнорують засіданні міської ради в очікуванні компромісу або капітуляції з боку мера.

Запоріжжя кулуарне

Для правильного розуміння подій в Запорізькій міській раді потрібно враховувати й ті нюанси, про які не розповідають в ЗМІ.
В першу чергу те, що, попри гучні заяви та обвинувачення з обох сторін, в політичних кулуарах Запоріжжя для всіх є очевидним: криза в Запорізькій міській раді немає нічого спільного ані з політикою, ані з ідеологічними протистояннями, ані з інтересами містян чи життєдіяльністю міста. Йдеться в першу чергу про розподіл сфер впливу. В цьому протистоянні одна група інтересів контролює крісло мера та найбільшу фракцію, а інша — реальну більшість мандатів. Сам Володимир Буряк публічно визнає: його прибічники перебувають у тотальній меншості. А наближені до політики наші співрозмовники сходяться на тому, що перетворити цю меншість у більшість буде надзвичайно складно, якщо взагалі можливо.

З огляду на реальні інтереси сторін, не варто дивуватись об’єднанню «непримиренних опонентів». Так, наприклад, якщо не захоплюватися партійними розкладами, стане очевидною «організаційна» близькість ОПЗЖ та ЄС в Запорізькій області, яка не є секретом для місцевого політикуму вже багато років. Або, відкинувши шаблони зі ЗМІ, можна усвідомити, що нардеп від ОПЗЖ Володимир Кальцев, попри велику кількість програних мерських виборів (про що йому з задоволенням нагадують опоненти), залишається одним з найбільш впливових людей міста та досвідченим переговірником, який може об’єднувати навіть тих самих «непримиренних».

Співрозмовники «Гетьмана», наближені до політичних кіл, також не мають сумнівів, що за спинами «Слуги народу» в Запорізькій міській раді стоять бізнесмени та політики брати Марченки. Старший з них — Владислав Марченко — з 2015 до 2020 року був заступником голови Запорізької обласної ради від «Самопомочі». І, як неодноразово зазначали місцеві ЗМІ, був дуже близьким до «ахметівської» групи. Він також був обвинувачуваним у корупційній справі разом з Анатолієм Пустоваровим, який входив до команди Володимира Буряка. Тобто, за іронією долі, Владислав Марченко роками був союзником Володимира Буряка. Тепер вони фактично очолюють два табори, що ворогують.

До речі, побічно причетним до антимерської коаліції в кулуарах називають також і… заступника голови ОП Кирила Тимошенка, який нібито є столичним «прикриттям» для запорізьких «слуг».

Згадана «ахметівська» група, яка і привела Володимира Буряка у політику в 2015 році, згодом розійшлася «у поглядах» зі своїм ставлеником. І наразі через лояльні ЗМІ висвітлює ситуацію в кращому випадку нейтрально, а загалом — транслюючи меседжі антимерської коаліції, зокрема «слуг народу».

Втім, заради справедливості варто сказати, що й соратники мера Володимира Буряка є зовсім неоднорідною спільнотою — швидше, тимчасовим об’єднанням довкола поки що популярного очільника міста. І знову такий союз легко пояснити, якщо зважати не на партійні прапори, а на економічні інтереси.

Гра на київську публіку

Як не дивно, запоріжцям здебільшого байдуже до описаних подій, протистоянь та коаліцій.

Політолог Віталій Кулик нещодавно опублікував результати соцопитування з цієї теми. З нього можна зробити висновок про підтримку громадою Володимира Буряка. Йому, за повідомленням політолога, довіряють 58% опитаних, а за партію «Єднання» готові проголосувати найбільше респондентів — 21,3% (що в цих умовах, правда, також не є аж надто позитивним результатом).

Однак більш показовими є інші цифри. 51% опитаних взагалі нічого не чули про кризову ситуацію у міській раді, 58% не мають власної позиції щодо цих подій. А, наприклад, 77% респондентів не чули про Анатолія Куртєва — секретаря Запорізької міської ради, на якого зараз направлені стріли мерської фракції.

Команда Буряка активно поширює у ЗМІ меседжі про «політичний тероризм» та «інтриги «бізнес-коаліції», через які медики та педагоги начебто залишаються без зарплатні, ремонти лікарень не виконуються, а підготовка до опалювального сезону знаходиться під загрозою. Проте, як бачимо, мешканці міста не мають цікавості до цих тез.

Відтак можна припустити, що інформаційна активність мерії направлена в першу чергу назовні, на Київ. І мета її — спонукали до переговорів та компромісів хоча б «слуг народу», а в ідеалі — й колишніх «регіоналів».

Адресовані Верховній Раді натяки Володимира Буряка на дострокові перевибори в таких обставинах виглядають більше як блеф. Бо нові вибори невигідні самому Володимиру Буряку з командою. Шансів на більш приємний склад оновленої міської ради мало, а от додаткові ресурси на нову передвиборчу кампанію доведеться шукати точно. І нові складні переговори також гарантовано чекатимуть попереду.

Але, як не парадоксально, можливо, перевибори до Запорізької міської ради й справді є виходом з наявної ситуації. Конфігурація ради так чи інакше зміниться: персонально та партійно — наприклад, «Батьківщина» має шанс замінити «Партію Шарія» або «Нову політику». І, якщо міський голова Володимир Буряк не отримає підтримку в «перезавантаженному» скликанні, може бути сформована нова, «незаперечна» більшість, наприклад, на чолі зі «Слугою народу». А це дасть місту бодай якусь визначеність, навіть і протилежну планам мера.

Тим паче, перевибори, судячи зі згаданного опитування, підтримує майже кожен другий мешканець Запоріжжя.