«Чиновників треба було б карати за те, що вони «змушують» молодь тікати з маленьких міст»: соціолог і кандидат в депутати Аскад Ашурбеков про «депресивний» статус Токмака, його сьогодення і перспективи

Поділитися:

З 2011 року і досі Токмак офіційно визнавався «депресивним містом». Місцева влада в прямому сенсі сприяла отриманню цього статусу — попри свою «неблагозвучність» він дає і деякі пільги населеному пункту. Однак чим далі, тим більше «депресивність» переходить з офіційних паперів на саме місто і його мешканців: Токмак поступово занепадає і потребує оновлення, зокрема і у владі.

В інтерв’ю «Гетьману» уродженець Токмака, соціолог і кандидат в депутати Запорізької облради від партії «За майбутнє» Аскад Ашурбеков розповів, які бачить шляхи, щоб місто розвивалось, а молодь більше не хотіла залишати свою малу батьківщину.

— Аскад, чому Ви вирішили балотуватися в депутати?

— В нашому суспільстві фактично немає іншого шляху впливати на розвиток території, окрім політики і участі у виборах.

10 років своєї професійної діяльності у мене пов’язано з соціологією, політикою і місцевим самоврядуванням. Свого часу захистив кандидатську дисертацію та отримав науковий ступінь з соціології. Останні три роки займався реформою децентралізації та підтримкою місцевого самоврядування працюючи в запорізькій регіональній структурі Міністерства розвитку громад та територій…

За час цієї роботи зіштовхнувся зі всією проблематикою наших громад. Думаю всі її знають: відсутність робочих місць, занедбане комунальне господарство, зруйновані дороги, погана екологічна ситуація, відсутність можливостей для молоді. А головне — я побачив, яка криза на сьогодні в місцевому самоврядуванні. І одна з головних причин — відсутність фахових управлінців та активних діячів на місцях.

Ця проблема охопила всі території нашої Запорізької області, а напевне особливо гостро це відчувається в Токмаку, який вже 10 років має статус єдиної депресивної території, а більшість молоді не бачить свого майбутнього у місті. На жаль, ми до того ж так і не змогли отримати статус центру укрупненого району, що дозволило б з більшим оптимізмом дивитися у майбутнє міста.

Розуміння всього цього, напевно, і стало ключовим поштовхом взяти участь у місцевих виборах. Можна постійно критикувати владу і нічого не робити, а можна взяти відповідальність на себе та спробувати щось змінити. Я обрав другий варіант.

— Що потрібно робити вже сьогодні для розвитку Токмака?

— Потрібно хотіти змінити ситуацію. Все інше – це технічні питання. Якщо говорити про вихід із кризи та застою, то він зрозумілий. І ми ще рік тому його напрацювали — задовго до виборів. Все достатньо просто. Перше і головне — ми повинні позбавити Токмак формального статусу депресивності, а потім перебудувати роботу місцевих органів влади так, щоб головними індикаторами їх роботи було створення умов для залучення інвестицій та задоволеність місцевих мешканців умовами життя в громаді.

Також важливим є консолідація всіх активних місцевих мешканців, не зважаючи на їх політичні симпатії, і їх спільна робота, яка буде спрямована на розвиток Токмака. Це можна роботи, не чекаючи виборів, вже сьогодні.

Але повторюсь ще раз: позитивні зміни в громаді відбудуться тільки тоді, коли у мешканців і влади буде реальне бажання змінити ситуацію.

— Токмак — за офіційним статусом депресивне місто. Але чи реально це так і що з цим робити? Що з цього приводу думають місцеві мешканці?

— За формальним статусом — депресивне, а за реальним станом справ — комфортне місто для проживання з великим потенціалом. Якщо казати про депресивність, цей статус базується тільки на двох чинниках: середній показник від суми податків на одного мешканця та кількість працюючих на одного мешканця. Так, за цими показниками, ми можемо претендувати на статус депресивної території. Але не обов’язково! В Україні є багато міст з дуже схожими характеристиками, але вони не мають статусу депресивності. На жаль, наша влада цілеспрямовано боролося за отримання цього статусу, сподіваючись на дотації з державного бюджету. У підсумку ми не отримали цих дотацій, а отримали лише клеймо, яке ганьбить нас на всю Україну.

Ви ж розумієте, що інвестор не приходить на депресивну територію, а отже тут не буде активного створення робочих місць і започаткування нового бізнесу і т.д.

Фактично виходить замкнуте коло. Однозначно, статус депресивності є одним з основних чинників, які гальмують розвиток території. Проте, хочу наголосити, що в реальності Токмак не гірше будь-якого такого ж міста в Україні. У нас комфортні дитячі садки, школи, є великий потенціал з точки зору організації нових підприємств. Головне — це задати правильний вектор розвитку території і нарешті повірити в майбутнє міста.

Щодо ставлення населення до статусу депресивності, то скажу відверто: люди дуже злі на владу через цей статус. В Токмаку дуже амбітні жителі, і багато вихідців з міста успішно реалізовують себе в столиці, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі. Проблема в тому, що місто ніяк не може — а в більшій мірі того не хоче влада — залучати таких амбітних молодих земляків задля розвитку Токмака. І я в першу чергу кажу про активну фахову молодь: їх енергія і компетентність сьогодні потрібна місту.

— Які головні кроки ви бачите для нової влади Токмака?

— Знову ж таки, перше – це подолання депресивності і формально, і реально. Залучення інвестицій і створення комфортних умов для життя. Створення максимально відкритих умов для розвитку бізнесу і участі населення в управлінні містом.

На першому етапі:

  • Розробка інвестиційного паспорту території.
  • Корегування та доопрацювання стратегії розвитку.
  • Запровадження онлайн-мапи всіх об’єктів комунальної власності. Кожен інвестор і мешканець міста повинен бачити у відкритому доступі, які у нас є об’єкти для ведення бізнесу і які умови ї оренди/купівлі. Це дасть суттєвий поштовх для залучення нових коштів в економіку міста.
  • Впровадження механізму петицій. Кожен мешканець громади зможе подати свою ідею розвитку громади, а депутати будуть зобов’язані її винести на голосування ради.
  • Впровадження «бюджету участі». Це окремий бюджет на реалізацію ініціатив мешканців.

В більш довгостроковій перспективі: впровадження системності розвитку території. Кожен рік повинен бути роком інтенсивного розвитку окремої частини громади (побудова водогонів, ремонт доріг, будівництво спортивних та дитячих майданчиків). При такому підході ми через 5-6 років будемо мати розвинутими всі мікрорайони громади, і Токмак можна буде по праву вважати містом без околиць.

— Як, на Вашу думку, потрібно залучати молодь, щоб вона залишалася в маленьких містах?

— Це найважче питання. І поки я взагалі не бачу, щоб хтось над ним розмірковував. Залучення молоді до життя міста повинно стати базовим пріоритетом стратегії розвитку Токмака. Зараз я кажу не про формальний документ, а про реальний напрямок місцевої політики. Ми повинні боротися за молодь, за кожну молоду фахову людину. А що означає боротися? Це дати їй можливість реалізувати себе та бути корисною для громади.

Так, освіту треба отримувати у великих містах, але працювати — в Токмаку. Сьогодні завдання влади — не триматися вже за крісла, а дати молодим випускникам спробувати себе в муніципальному управлінні. По рівню заробітних плат в секторі влади умови в Токмаку не набагато гірші, ніж умови в обласному центрі. Проте тут людина має набагато більше інфраструктурних переваг: поряд школи і садки, краща екологічна ситуація та інше.

Знаєте, я б взагалі ввів кримінальну відповідальність для чиновників за те, що молодь покидає маленькі міста, і вони ніяким чином не хочуть створювати для них умови, щоб залишитися. Це звичайно, жарт, але бездіяльність в цьому напрямку, вбиває нашу територію та забирає надію на те, що щось може змінитися.

Якщо резюмувати, мені б дуже хотілося б щоб з кожним роком підвищувалась участь жителів у політиці, щоб сьогоднішні чиновники відчули конкуренцію. І щоб у підсумку вони або посунулися перед молодими, або самі почали нормально працювати. Тільки активність кожного мешканця зможе реально змінити ситуацію.