Проект команди Гетьман медіаконсалтинг

«Коли люди дізнаються, хто мої конкуренти по округу, одразу запитують, чим можуть допомогти», – Катерина Константинова про вибори на 76 окрузі, мости та сквер Яланського

Поділитися:

«Гетьман» продовжує публікацію інтерв’ю з запорізькими кандидатами в нардепи, яких ми можемо назвати новими обличчями – щонайменше для політики національного рівня. Раніше ми поспілкувались з кандидаткою від «Голосу» на 75-му мажоритарному окрузі Олександрою Савченко та кандидатом від «Слуги народу» на 77-му мажоритарному окрузі Сергієм Штепою. Сьогодні наш співрозмовник – більш досвідчений, хоча і молодий політик – позафракційний депутат Запорізької міської ради Катерина Константинова. Вона балотується по 76-му округу (Вознесенівський та Хортицький райони Запоріжжя) – і також самостійно, як самовисуванець.

– Мажоритарні вибори, якщо брати участь «всерйоз» – справа складна. Чому наважились на такий крок?

Ми зараз стоїмо на порозі великих політичних та, як наслідок, економічних змін – ще більших, ніж відбувалися до цього. Зміни вже розпочалися на президентських виборах, маємо їх продовжувати. Одразу скажу, що я не збираюся видавати себе за «частину команди президента». Але велике перезавантаження – це зараз об’єктивна необхідність і практично неминучий процес. Тому, по-перше, моя мотивація для участі в виборах і перемоги на них – продовжувати це перезавантаження в політичній системі країни, не допустити «застою», не допустити, щоб здобутки останніх років пішли хибним шляхом.

По-друге, очевидним є те, що Запоріжжя і Запорізька область опинились на узбіччі політичного та ділового життя України. Запоріжжя – у топ-5 за кількістю населення, регіон – серед лідерів за рівнем зарплат, тобто фактично і об’єктивно ми – один з важливих ділових центрів країни.

Але це досі ніяк не відображається на нашому статусі на загальноукраїнському рівні: кандидати в президенти «порадували» нас своїми візитами по одному (а то й по нулю) раз, запорізьке лобі в Києві відсутнє, призначення керівників обласного рівня з інших регіонів стало (або, точніше, залишилось) нормою, фінансування інфраструктурних об’єктів в Запорізькій області в столиці нікого не цікавить…

Цю ситуацію, роль нашого регіону у загальнонаціональному порядку денному потрібно терміново змінювати. За нашими формальними статусами ризикуємо втратити і реальну силу. Тому маємо делегувати сильних і активних мажоритарників. Мої 4 роки в Запорізькій міській раді – як на долоні:  кожен може побачити мої голосування, я ніколи не приховувала свою позицію та підтримувала те, що вважала корисним для громади. Йду у Верховну Раду для того, щоб продовжити таку політику.

– Як загалом можете оцінити свою роботу в Запорізькій міській раді протягом цього часу?

Я вже добре знаю, що для великої кількості містян всі депутати – «влада». Однак варто все ж розрізняти більшість міської ради, яка підтримує мерію і яка без винятків грає з мерією в одній команді, та решту депутатів, які можуть бути в жорсткій або конструктивній опозиції до мерії.

Мерія та більшість «мають все»: ресурси (скажемо прямо: гроші), реальну владу, можливості провести через міськраду майже будь-яке рішення… Мають все, але чомусь іноді не мають совісті і відповідальності.

У складних та спірних питаннях ні мер, ні більшість не кажуть «Ми вирішили, що буде так, отже ми готові нести відповідальність».

Ні. На прийнятті бюджету «стидять» опозицію, що та не хоче голосувати за бюджет. Хоча у більшості – сюрприз! – має бути більшість голосів. Рішення питання по скверу Яланського, як ви пам’ятаєте, переклали на виконком – тобто на колективний орган. Знову щоб не нести відповідальність.

У той час, як влада «має все», опозиційні депутати не мають майже нічого. Інколи не мають навіть свободи висловлюватися. Подивіться трансляції сесій Запорізької міської ради, як більшість часто намагається «заткнути» колег. Важливі проекти рішень, які вносяться депутатами-опозиціонерами зазвичай не мають жодних шансів бути прийнятими. Зате мають шанси бути прийнятими, якщо будуть подані з таким саме текстом, але від депутата більшості…

Тому можливості опозиційного депутата справді дуже обмежені – спитайте в будь-кого з колег. Але навіть в таких рамках вдалося зробити деякі справи. Ледь не вперше за багато років в міській раді були озвучені і почали вирішуватися проблеми приватного сектору, мною із колегами було запропоновано підхід справедливого розподілу коштів на інфраструктуру, а не так, як відбувається зараз – «своїм» депутатам дають більше, ніж «чужим». Усі кошти депутатського фонду я відправляла на фінансування шкіл, дитячих садочків на території округу, нажаль, у минулі роки депутати, маючи фонд, «забували» про ці об’єкти. Була профінансована реконструкція бібліотеки та другий рік поспіль я виділяю кошти на купівлю нових, сучасних, актуальних книжок, які реально будуть читати. Щодо проектів рішень – це питання розвитку підприємництва, регуляторні акти, питання інвестицій, стратегії розвитку міста та рішення, направлені на відкритість міської ради.

– Ви згадали про сквер Яланського. Це одна з найбільш «гарячих» точок міста і він до того ж знаходиться в 76-му окрузі. Як Ви оцінюєте ситуацію навколо нього?

Одна сторона вирішила побудувати на місці скверу ТРЦ і вважала, що має на це право. Шлях був обраний найбільш конфліктний, а відтак – найгірший: «ми побудуємо тут те, що хочемо – хоч каміння з неба!». Але і противники будівництва ТРЦ теж виступили твердо: «нічого не побудуєте, незважаючи ні на що». Подоба діалогу у всій цій історії, наскільки я пам’ятаю, була тільки один раз – під час «дебатів», влаштованих забудовником. Але і там діалог завершився лише «паузою» в будівельних роботах, яка триває досі. Весь інший час було присвячено конфліктам, бійкам та, підозрюю, кулуарним переговорам, про суть яких громаді не повідомляли.

Що маємо в результаті? Ні скверу, ні ТРЦ, пустир в центрі міста, кримінальні провадження проти тих, хто зноси огородження (сподіваюся, ці справи вже закриті)…

А, і є ще третя сторона – мерія. Про яку ми в цій ситуації часто забуваємо, а їй тільки це і потрібно. На місці скверу збираються будувати ТРЦ – мер та його команда мовчать, правильно це чи ні. Громада обурюється – мер і команда мовчать. В центрі міста знищення дерев – тиша. В центрі міста ледь не сталася масова бійка – повне ігнорування проблеми мером і командою.

Який я бачу вихід з ситуації? Перше: повернути сквер громаді. Це реальна і в принципі нескладна процедура, земля знаходиться лише в оренді. Друге: з’ясувати, що справді хоче бачити тут громада. Не забуваємо, що серед запоріжців були не лише захисники скверу, а й прихильники інших варіантів розвитку центру міста.

Але знову ж повертаємося до того, що для реалізації цього сценарію мер і його команда повинні мати політичну волю, відповідальність перед громадою, сміливість виступити проти своїх політичних союзників…

Окремого вирішення потребує проблема із недостатністю зелених насаджень у місті, і на цій темі постійно спекулюють, коли кажуть про сквер Яланського. Це дійсно кричуща проблема, для цього треба зробити інвентаризацію зелених насаджень, прийняти програму, виділити кошти і починати її впроваджувати, але забороняти будь-які будівництва у місті не можна, бо може постраждати інший законний бізнес. Це різні питання, які потребують окремих дій.

– Ще одна больова точка в 76-му окрузі – нові мости через Дніпро. Як вирішити проблему цього довгобуду?

«Прості рецепти» ми чули вже 15 років: перестати красти, передати будівництво мостів державі, створити об’єднання народних депутатів, передати будівництво мостів місту, відкрити представництво Запорізької області в Києві, передати будівництво мостів області… Давати ще один «простий рецепт» я не буду. Так, всі вони правильні: вам будь-хто при владі скаже, що в принципі гроші на запорізькі мости є, це не надвелика сума для країни, що є можливості… Але немає жодних гарантій, що гроші справді будуть виділені і що їх використають на будівництво.

Тобто треба шукати більш складні варіанти, але які приведуть до потрібного результату. Я не вірю та не розумію пропозиції залучати іноземних інвесторів.

Чому б це приватним компаніям, та ще й за кордону, вкладати в запорізькі мости?

Але можна залучити іноземну структуру у проект будівництва мостів. З одного боку, отримати на великий інфраструктурний проект кілька мільйонів євро від європейських чи світових організацій – не проблема. Це може бути і грант, і фінансова допомога, і навіть кредит. Це невеликі гроші, але, по-перше, вони дозволять профінансувати частину робіт. Наприклад, проектних. Чи профінансувати аудит мостів: ми ж по суті зараз не знаємо, що треба робити і за які гроші. А по-друге, такий невеликий внесок з-за кордону створить «контролера» будівництва. Міст лишатиметься нашим, побудованим за наші кошти, але матимемо запобіжник від корупції та бюрократії. Влада в країні змінюється, але чомусь при будь-якій владі все працює краще під наглядом «звідти».

– 26 червня запорізький бізнес-союз «Порада» провів зустріч із кандидатами у нардепи, де ті підписалися під зобов’язаннями просувати у Раді законодавчі ініціативи щодо покращення бізнес-клімату у країні. У вашій програмі пропозиції для бізнесу аналогічні до тих, які пропонує «Порада». Чи готові Ви такий меморандум підписати?

Як Ви правильно зазначили, в моїй програмі аналогічні вимоги. Це і є мої зобов’язання. Я не проти підписати і меморандум, але повірте, мої зобов’язання мають для мене ще більшу силу та значення. Як бізнес-консультант та адвокат я з практики знаю про «біль» українського, запорізького малого та середнього бізнесу. І я розумію, що мій план для поліпшення бізнес-клімату – це відповідь на конкретні незаконні обшуки і перевірки, «надумані» штрафи, блокування роботи підприємства, з якими я мала справу як адвокат та консультант.

Бізнесу «вже на вчора» необхідні дерегуляція, зрозумілі і чіткі «правила гри» в державі, перегляд всіх норм і вимог держави до бізнесу, скасування всіх обмежень, які використовуються для корупції і тиску на бізнес, формування вичерпного переліку документів, які необхідні для законної роботи – і повна заборона на вимогу будь-яких документів поза цим списком, недоторканність бізнесу для силових структур: ніяких «маски-шоу», блокування роботи тощо.

– Повернімося до вашої виборчої кампанії. Як та за який кошт збираєтеся проводити передвиборчу кампанію? Знаю, що на виборах до міської ради впоралися самотужки: разом з друзями роздавали листівки. Користуватиметеся відпрацьованим планом?

Приблизно так. Десятків тисяч доларів на агітаторів та білборди не маю. Тому йду «в поле», роздаватиму листівки, спілкуватимусь з людьми. Дуже цікаво бачити реакцію людей, коли вони розуміють, що на листівці – та сама людина, що цю листівку дала.

Кампанію починаю власним коштом. Але вже відкритий банківський рахунок кандидата – тому, звичайно, буду вдячна за підтримку. Не забувайте, що кожна ваша гривня піде не лише на користь змін, оновлення національної політичної системи та перезавантаження влади, але й проти всіх тих кандидатів, яких ви вже бачите на білбордах та в телеекранах. Коли люди дізнаються, хто мої конкуренти по округу, вони одразу запитують, чим можуть допомогти…

– До речі, кого бачите основним конкурентом на окрузі?

На цьому окрузі багато сильних конкурентів і немало гідних кандидатів, але нажаль не завжди це співпадає. Так, маємо декілька людей, за якими стоять потужні ресурси та потужні бренди. Але моя пропозиція для виборців дуже проста. Моя біографія, зокрема і політична, відкрита і відома. Я послідовна у своїх діях: голосуваннях, виступах, допомозі на окрузі. Наразі маю план і розуміння, що мені робити в парламенті, маю бачення по багатьох питаннях, а по сферах, в яких я не розбираюсь професійно – готова до діалогу.

До речі, з 7 партій, які потрапили до Запорізької міської ради в 2015 році, на сьогодні одна на всеукраїнському рівні розкололася, одна перейменувалася, три фактично не функціонують як партії, одна знаходиться в тотальній кризі…

Я ж працюю рівно так само, як і в 2015-му. Це про «сильні» партії і бренди. Які б не були партії – в них завжди діють конкретні люди.

– Уже традиційно запитуємо: якщо не пройдете до Ради, розвиватиметеся як місцевий політик чи повернетеся до роботи за фахом?

Останні пару років я часто думала, що на Запорізькій міській раді цього скликання я закінчу свою політичну кар’єру. Але події останнього року, а особливо передвиборчі перегони, коли люди, що мають по декілька кримінальних справ, за наш з вами кошт розміщують сотні бордів по місту, в тому числі і спилюючи дерева, переконали мене, що так просто йти не можна. Ми маємо іще багато незавершених справ!

Максим Савченко

Поділитися: