Власник ZOG Олег Сєровський: через нелегальний ринок автомобільного газу бензин дорожчий на 2-3 гривні

Поділитися:

13 квітня у Запоріжжі відбувся бізнес-сніданок із запорізьким підприємцем, власником торгової марки ZOG Олегом Сєровським – «Гетьман» зібрав головні тези з виступу бізнесмена.

У другій частині тексту читайте про те, як з’явилася Нафтогазова асоціація, у чому суть «брендового» пального, як на ринок впливають нелегальні АЗС та чому преференції для Медведчука одна з причин дорогого бензину.

 У першій частині тексту читайте про те, як Олег Сєровський опинився у паливному бізнесі, чим займався до відкриття мережі АЗС, як з’явився ZOG та що «насправді» означає ця абревіатура, а також про співпрацю з «Приватом» Ігоря Коломойського.

«Брендове» пальне з’явилося у середині 2000-х. Робили його дуже просто: у звичайний 95-й додавали миючу присадку для отримання миючого ефекту. За технологією, на 1000 літрів треба було додати всього 600 грамів присадки. Так з’являлася нова торгова марка.

Затрати на виробництво 1 літри такого бензину складали і тоді, і зараз від 1 до 5 копійок, а ціна на нього була вища на 2-3 гривні. Крім того, АЗС почали розкручувати бренд – розповідати про «космічні» властивості пального. Клієнти були щасливі, коли купували нове пальне, починали бачити певну економію.

Проте через «новий» бензин була криза якості у великих мережах АЗС. Миюча присадка промивала буквально усе: ємності на нафтобазах, трубопроводи, цистерни – усе, де пальне знаходилося на шляху до кінцевого споживача. Усе промивалося, збиралося у велетенський осад та потрапляло у бензонасос – автомобілі переставали їхати.

Через це усі мережі замість потрібних 600 грам почали додавати удвічі менше, усі позитивні якості зникли.

Спочатку Нафтогазову асоціацію створили великі гравці ринку, щоб «давити» менші мережі.  «Додавили» до того, що з’явився нелегальний ринок розміром з усі крупні мережі АЗС. В асоціації зрозуміли, що треба боротися з нелегалами та вивчити досвід менших, регіональних мереж. Зараз у Нафтогазову асоціацію входить 50% роздрібного ринку пального  та 90% оптового.

ZOG  запросили до асоціації і це було вигідно – ми були першою регіональною мережею в цій організації, стали у один ряд з найкрупнішими трейдерами. З одного боку, це вираження поваги до мережі, але з іншого – маркетинг. Бути у  списку компаній-учасниць – значить бути такими як вони, мінімум у якості пального.

У Європі немає таких великих та гарних АЗС як в Україні. Там заправка – просто комплекс з видачі пального, бо у всіх продавців пальне та ціна на нього однакова.

Заправні колонки більш давні ніж у нас, туалети теж абсолютно звичайні – люди ставляться до цього значно простіше. Там головне для АЗС – приїхати, швидко заправитися якісним пальним та поїхати, а не стояти у черзі за ход-догом. Європейський та американський тренд – це не дорогі АЗС.

Можна побудувати дорогу АЗС, поставити кавову машину за 40 тисяч євро і потім вкласти ці витрати у вартість бензину бо треба заробити вкладені гроші. Ще можна дати знижку щоб вийти на ту ж ціну що у конкурентів. В країні немає ні громадських, ні державних організацій, які зможуть чесно сказати, що це все однакове. Можливо, з часом люди в країні перестануть обирати ,у першу чергу, гарну обгортку, а віддаватимуть перевагу сервісу та рівню обслуговування.

На ринку ZOG всього шість років, але у місті продає найбільше пального серед усіх АЗС, навіть великих мереж. Продаємо багато, але середній чек нижчий від конкурентів, тому думаємо чи далі боротися за клієнтів, які перебувають у середньому ціновому сегменті чи варто замахнутися на тих, хто заправляє «повний бак».

Єдина країна, де існують талони як форма оплати – України. У Європі таке явище відсутнє. Талон на пальне по своїй суті це форма довіреності. Крім того, у країні відбуваються мільйонні тендери на поставки талонів на пальне.

30-40% споживання пального в Україні відбувається за талонами. Звідси знижки та махінації – за знижкою купують талони на пальне, перепродують  їх. Цього не має бути – усі мають торгувати за однаковою ціною і далі боротися за клієнтів сервісом.

99% ринку, навіть нелегального, торгує якісним пальним. В Україні загалом немає «бодяги» – її звісно роблять, але зазвичай постачають Міністерству оборони чи Національній гвардії. У всіх Мереж пальне однакове, стандарту Євро-5. Також на якість пального не впливає країна походження. Білоруське, українське чи литовське пальне майже  не вдасться відрізнити навіть у лабораторії. Заправлятися можна де завгодно, переживати за якість пального не варто.

Коли в Україні були допущені надзвичайно великий об’єм споживання зрідженого газу  – це був «постріл собі у голову». Це було зроблено навмисно – дуже низьким акцизом. На бензин акциз складає 270 євро, а на газ 50-90 євро. Якщо б був знижений акциз на бензин – він би коштував 20-18 гривень максимум. 85% зрідженого газу в Україну надходить з Росії.

Ситуація з колосальною різницею акцизів зроблена навмисно – 85% ринку газу належить Медведчуку. У нього купую, всі купують – більше взяти ніде.

Крім того, 60% дизельного пального це теж поставки з Росії. Усі, хто купує пальне у РФ пишуть «Роснафті» розписки, що не продаватимуть його на потреби армії.

Чи може Україна закрити свої потреби у бензині та дизелі вітчизняними потужностями? Безумовно. До прикладу кременчуцький завод не купує нафту у РФ з 2007 року через конфлікт Коломойського з Росією.

Підприємство купує українську та азербайджанську нафту. Дизель та бензин можна було не купувати 100%. Але для цього потрібна допомога бізнесу –  зниження акцизу та збільшення споживачів. Щодо останнього мається на увазі вирішення питання автомобілів за 500-1000 доларів – «євроблях».  В країні 9 мільйонів автівок на 40 мільйонів населення, а має бути мінімум 20 мільйонів автомобілів. У людей є гроші, але не на «хлам» типу «Таврії», «Ланоса» та їм подібні.

З газом усе набагато складніше – немає потужностей для виробництва. Якщо бензину та дизелю можна зробити запас на рік, то зрідженого газу на тиждень.

Дешевий газ та простий доступ до нього спричинив «бум» на нелегальному ринку – газовий модуль коштує 15 тисяч доларів. За рік нелегалів стало близько тисячі. За день одна точка реалізує близько 5 тисяч літрів газу.

Боротися з нелегалами почала Нафтогазова асоціація, була зроблена карта незаконних АЗС, питання підіймалося на найвищому рівні, були ініційовані перевірки.

Усе закінчилося тим, що почали перевіряти легальний бізнес – перевіряючим видали списки з офіційних АЗС, бо про розташування нелегалів офіційної інформації не було.

Загалом, газ є причиною дорогого бензину. Через нелегалів доводиться продавати газ по собівартості, а гроші заробляти на бензині та дизелі. Аби не було тіньового ринку, бензин коштував на 2-3 гривні менше.

Для мене, як для бізнесмена, було б добре, аби газ взагалі зник. Він не приносить прибутку.