“Замість бліцкригу, Україна погрузла в виснажливий та довготривалий процес”, – експерт з децентралізації про “примусове” об’єднання, скасування РДА/ОДА та фінансування громад

Поділитися:

На засіданні Кабінету міністрів 27 травня Уряд погодив останні перспективні плани формування територіальних громад Запорізької, Львівської Та Одеської областей. Тепер до кінця року парламент має затвердити план щодо укрупнення районів. “Гетьман” запитав у експерта з питань місцевого самоврядування Олександра Свистуна про те, чому децентралізація затяглася на 6 років, як змінилося ставлення до місцевого самоврядування за Зеленського та чи чекати в Україні об’єднання областей.

Фактично децентралізація почалася ще 5-6 років тому, але досі не завершилася: які суб’єктивні та об’єктивні причини цьому є, яка роль у затягуванні утворення ОТГ влади (місцевої та центральної) та самого місцевого населення?

Так, дійсно реформа місцевого самоврядування та децентралізації влади в Україні розпочалася ще 6 років тому та врешті-решт добігає до свого завершення в частині формування адміністративно-територіального устрою базового та субрегіонального рівня. Сьогодні вже можна роботи певні проміжні висновки щодо процесу формування ОТГ.

Незважаючи на велику кількість прихильників децентралізації (більш ніж 60 відсотків підтримки населення), у реформи завжди вистачало опонентів, які створювали перешкоди для демонтажу застарілої системи влади та формуванню об’єднаних громад. Зокрема, це й відвертий саботаж реформи деякими місцевими чиновниками, які не хотіли віддавати фінансові ресурси та повноваження, небажання сільських голів йти на “передчасні” вибори, не будучи впевненими в своїй перемозі, супротив з боку недобросовісних землекористувачів та гальмування процесу об’єднання в інтересах фінансово-промислових груп тощо.

Щодо об’єктивних причин, то, на жаль, законодавчі рішення на центральному рівні не завжди встигали за ходом та темпами реалізації реформи, а інколи елементарно не вистачало політичної волі для прискорення та фіналізації започаткованих державних перетворень. Тому замість децентралізаційного бліцкригу, Україна погрузла в виснажливий та довготривалий процес з неоднозначними перспективами.

Останні затверджені перспективні плани формування ОТГ – фактично примусове об’єднання, хоч і відбувалося “за поданням ОДА та після обговорення на місцях”. Які негативні наслідки такого підходу, чи може це призвести до “ревізії децентралізації” у майбутньому?

На мою думку, 6 років – це більш ніж достатньо для того, щоб визначитися стосовно формату об’єднання та утворити громаду на засадах добровільності. Тому говорити про примус з боку держави в даному випадку не зовсім коректно. Інша справа, примусове приєднання вже функціонуючих об’єднаних територіальних громад, які відповідно до Методики формування спроможних громад з тих чи інших причин були визнані неспроможними.

Я вважаю, що всі без виключення добровільно створені ОТГ повинні самостійно приймати рішення стосовно свого майбутнього. Тобто по суті має відбутися певна еволюція або природній відбір, коли більш спроможні громади поглинуть суміжні, слабкі та дотаційні території, але лише за умови обопільної згоди. Таким чином збережеться демократичний дух реформи та справедливе ставлення до всіх вже створених громад.

Зараз спостерігаємо певне згортання “децентралізації” у фінансовій складовій. На Вашу думку, це новий “стиль” роботи центральної влади з регіонами чи просто метод приборкання “старих” керівників на місцях? Власне, чи продовжиться політика централізації коштів після місцевих виборів?

Наразі питома вага місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України становить 32,4%, тоді як аналогічний показник у 2017-2019 роках подекуди перевищував 51 відсоток. Таке суттєве скорочення коштів місцевих бюджетів в поточному році відбулося з наступних причин: По-перше, громади не отримали субвенцію на розвиток інфраструктури.

По-друге, зменшено обсяг фінансування проектів громад з Державного фонду регіонального розвитку. По-третє, з впровадженням секторальних реформ в сфері охорони здоров’я та соціального захисту населення змінився механізм зарахування бюджетних трансфертів, який не передбачає зарахування коштів на рахунки органів місцевого самоврядування.

По-четверте, значно зменьшилися доходи місцевих бюджетів у зв’язку з економічною кризою через пандемію COVID-19. Всі перелічені фактори є тривожним сигналом для розвитку місцевого самоврядування, особливо, враховуючи те, що все більше повноважень передаються на місця. Тому необхідно зробити все можливе для забезпечення співмірністі обсягу фінансового ресурсу новим повноваженням громад та не допустити знівелювання здобутків бюджетної децентралізації.

У чому, крім фінансового питання, відмінність підходу до децентралізації за каденції Зеленського?

Насамперед, це відсутність належного діалогу між владою та представниками органів місцевого самоврядування. На жаль, за останній рік не проведено жодного масштабного заходу присвяченого впровадженню реформи децентралізації за участю вищого керівництва країни, мерів муніципалітетів, голів громад, представників асоціацій органів місцевого самоврядування та громадськості. Як результат, нестача комунікації призводить до непорозумінь та конфліктів, які ми все частіше спостерігаємо між центральною владою та місцевим самоврядування.

Попри те, що влад (як попередня так і теперішня) декларували ліквідацію інститутів ОДА та РДА – перспектив щодо їх зникнення поки не простежується. Чи чекати за каденції нового керівництва держави таких змін і, загалом, чи можливо ліквідувати ОДА та РДА в сучасних умовах?

Діюча Концепція реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, яка по суті є дорожньою картою реформи, не передбачає ліквідацію місцевих державних адміністрацій. Крім того, напередодні Мінрегіон опублікував законопроект про реорганізацію органів влади після утворення нових районів, який врегульовує цілу низку питань пов’язаних з реорганізацією районних адміністрацій та райрад в частині правонаступництва комунального та державного майна, бюджетних ресурсів, прав та їхніх обов’язків.

Все це свідчить про те, що архітектура системи місцевих органів виконавчої влади та ОМС залишиться без змін принаймні до кінця поточного року. Але, на мою думку, головне не те, який орган (МДА, префектура тощо) в майбутньому буде виконувати функції держави на регіональному рівні. Набагато важливіше створити нову, збалансовану та ефективну систему органів публічної влади на місцях, чітко розмежувавши їх повноваження. І це на сьогодні одне з ключових завдань для реформаторів та законотворців.

На другому етапі адміністративної реформи нас чекає укрупнення районів. Чи можна говорити що у майбутньому нас може чекати об’єднання областей, якщо так то у якому форматі?

Згідно плану реалізації реформи, до середини липня поточного року передбачається прийняття Верховною Радою постанови про утворення в Україні нових укрупнених районів. До прикладу, в Запорізькій області попередньо планується створення 5 районів (Запорізького, Мелітопольського, Бердянського, Енергодарського та Пологівського районів) замість 20 існуючих. Що стосується об’єднання областей, то реформа адміністративно-територіального устрою України не передбачає зміни кількості та меж областей.

Читайте також:

• Порівняли з Гончаруком, принесли “Снікерс” та погрожували відставкою: як нардепи відправили Уряд Шмигаля допрацьовувати програму діяльності

• «ЮроКейп Юкрейн” встановила перший вітряк Запорізької ВЕС. Запланована потужність станції – 500 МВт

• Зеленський говорить, що контрабанда буде 2-3 роки “штормити” країну: певний час може не бути “кави, лосося, хамона”