“Крепкі хазяйственніки” та “реальний бабос тут і зараз”, або чому українські олігархи уже програли

Поділитися:

2011 рік був пік світового визнання української олігократії та великого бізнесу. Рекордні вісім представників України у списку Forbes, максимальна оцінка бізнесу. І номінування найбагатшого українця Ріната Ахметова в першій 50-ці найбагатших людей світу. 39-е місце та 16 мільярдів доларів в кишені – це серйозна заявка на успіх. Однак за 9 років ситуація кардинально змінилася – українські багатії втратили більше половини свого капіталу, а світові збільшили статки у декілька разів. Про можливі причини такого розвитку подій у своїй колонці для видання “Ліга” розмірковував Олексій Мушак – колишній нардеп та радник Кабміну з економічних питань. “Гетьман” зібрав основні факти з тексту.

Щоб зрозуміти, ким тоді були багаті українці, достатньо сказати, що Джордж Сорос на 10 позицій нижче Ахметова. Малиш Цукерберг зі своїм Facebook вважався хорошим хлопцем, якому ще треба підрости і набратися терпіння. А засновник Amazon Джефф Безос, який наразі найбагатша людина світу з $113 млрд, був сусідом по рейтингу.

За дев’ять років ситуація кардинально змінилась. Українців серед світових мільярдерів стало лише семеро, хоча загальна кількість світових багатіїв збільшилася майже вдвічі. Сумарні статки українців зменшилися в рази.

Візуалізація: Ліга.нет

В свій час, а серед декого і донині, була популярна наступна версія. Ну ок, вважається, що наш бізнес коштує мало. Але це тому, що там віртуальне багатство, а у нас реальні гроші. Умовно, Twitter з капіталізацією $27 млрд планово збиткова компанія. Туди регулярно треба докидати кошти. Amazon, який коштує більше $1,3 трлн, ніколи не виплачував дивіденди. Microsoft коштує в 35 раз більше, ніж прибуток компанії і в 11 разів більше річного доходу.

Якби нас так оцінювали, кажуть прихильники цієї теорії, то в кожному районному центрі був би свій Білл Гейтс. Умовно там купують актив з метою заробити на перепродажу в майбутньому, а не жити з доходів бізнесу. І всі їх гроші спекулятивні та віртуальні. А ми “крепкі хазяйственніки”, оцінка Forbes не правильна, і для нас важливий cash-flow або реальний бабос тут і зараз.

Чи було це наслідком деолігархізації або розкуркулення мільярдерів?

Ні, антимонопольний комітет нікого серйозно не штрафував і не розділяв бізнес. Рідкі наїзди влади більше схожі на запрошення до розмови, ніж на реальне бажання знищити чийсь бізнес. Більш того, в цьому десятилітті всі фігуранти списку Forbes значно збільшили перелік активів. Тому причину варто шукати не тут.

Чи настільки зменшилася економіка України?

Ні, в 2010 році ВВП був $136 млрд, а в 2019-му більше $150 млрд. Вже не кажучи, що кількість грошей у світі та їх доступність значно зросла. А про нові можливості навіть годі говорити. Як можна було не скористатися цим за дев’ять років – це тема окремого дослідження.

Причин такої неуспішності багато, і при цьому я б виділив дві основні

Перерозподіл наявних ресурсів, а не створення нових благ – серед списку Forbes важко знайти номінантів, які б створювали бізнес-моделі, де заробляє ще хтось крім них. А основу бізнесу складають монополії, що дісталися без значної конкуренції. Часткові винятки є, в тому числі аграрїі, які змогли побудувати з нуля декілька галузей. Але і вони в якийсь момент зосередилися на лобіюванні вузьких податкових преференцій, продовженні мораторію та бюджетних дотацій, замість створення повноцінного ліквідного ринку землі.

Неспроможність домовитися про спільні правила гри – для капіталізації компаній, появи довгих дешевих грошей варто значно знизити ризики України, як місця для інвестування. Простими словами – в будинку, де палять кнопки в ліфті, квартири дорого не коштують.

Лобістська гігієна або етика так і не з’явилася за весь цей час. Бо не можна розмінювати судову реформу на подачку з бюджету для свого бізнесу. Оскільки друге тимчасове, а перше базове. Те саме стосується кадрових питань щодо голови антимонопольного комітету або зовнішньополітичного вибору країни. І таких прикладів розміну базових речей для довгострокової успішності на миттєві преференції бізнесу – безліч.

Все це призвело до ситуації, де компанія з десятками тисяч працівників, мільярдними доходами, коштує дешевше, ніж бізнес 50-ти ІТ-шників, які сидять в сусідньому офісі.

Має статися зміна в цій парадигмі. А саме, відхід від прагнення тотально впливати на політику в бік цивілізованого відстоювання лише інтересів галузі. Бо без цього не відбудеться жодної серйозної капіталізації українського бізнесу і, як наслідок, України як держави. 

Повний текст читайте за посиланням.

Читайте також:

• Засновники Монобанку розповіли, як ставляться до Коломойського (у банку якого раніше працювали)

• І Шмигаль, і Порошенко чудово розуміють: нині позиції уряду міцні як ніколи – експертка Центру структурної політології про збір підписів за відставку Кабміну

• “Укроборонпром” можуть ліквідувати: підприємства поділять на три групи, частину приватизують