В рубриці «Гетьман(про)Медіа» журналісти getman.media розповідають про внутрішні процеси медіабізнесу, пояснюють механізми формування інформаційного поля, викривають фейки та пропаганду, спростовують неточну або неправду інформацію, поширену в суспільстві.
ЗМІ пишуть, що міжнародне рейтингове агентство Moody’s підвищило підвищило базову оцінку кредитоспроможності «Приватбанку» до «b3» з «саа1», рейтинг за депозитами в іноземній валюті до «Caa1» з «Caa2» та рейтинг за депозитами в національній валюті до «B3» з «Caa1»… Але що це означає для пересічного громадянина та вкладника. Наскільки це добра новина?
Хто оцінює та навіщо?
Надання певної рейтингової оцінки цінним паперам (а згодом – і видавцям цих паперів) почалося на початку ХХ століття. Американський фінансовий аналітик Джон Муді (пізніше – згаданого агентства Moody’s) збирав, систематизував та поширював за підпискою статистичні дані про цінні папери. Ці відомості допомагали потенційним інвесторам зробити виважений вибір. Це вже був продукт, проривний на той час. Однак незабаром фінансистові спало на думку подавати не просто сухі цифри, а аналітику. «Концентрованою» аналітикою був кредитний рейтинг, завдяки якому можна було за лічені секунди, буквально — на перший погляд, зрозуміти стан справ позичальника або емітента цінних паперів.
У Муді та Moody’s почали з’являтися конкуренти (з найбільш авторитетних сьогодні у світі можна згадати, наприклад, Standard & Poor’s та Fitch), у всіх сформувалися власні методики розрахунків та позначення оцінок, однак загалом вони схожі. Цінні папери, компанії та цілі країни розподіляють серед півтора-двох десятків «сходинок». Від найвищих «Ааа» у Moody’s та «ААА» у Standard & Poor’s та Fitch до найнижчих – «C» у Moody’s, «D» (дефолт) у Standard & Poor’s та Fitch.
На що впливають рейтинги?
Оцінки рейтингових агентств не змінили своє головне призначення – бути швидким для сприйняття маркером. Ці три-чотири літери та цифри підказують, чи варто купувати конкретні цінні папери, інвестувати у певну країну, чи давати комусь кредит та під який відсоток тощо.
З одного боку, це перевірений десятиріччями інструмент оцінки: провідні агентства цінують свою репутацію та удосконалюють методологію оцінки. З іншого боку, і вони помиляються. Так, рейтингові агентства не змогли спрогнозувати кілька великих банкротств і навіть фінансову кризу 2008 року: компанія Enron мала високі рейтинги за кілька днів до банкротства, банк Lehman Brothers збанкрутував, маючи найвищий «А»-рейтинг. З тих пір авторитет агентств помітно пошатнувся, хоча донині кредитні рейтинги не мають гідної конкуренції за оцінкою платоспроможності.
То що ж з рейтингом «Приватбанку»?
Хороша новина в тому, що рейтинги банку підвищилися. Погана – в тому, що підвищення зовсім незначне, а актуальні рейтинги – все ще не обнадійливі. Наприклад, рейтинг банку за депозитами в іноземній валюті становить наразі «Caa1». За описом самого Moody’s, це означає поганий стан та високі ризики. Рейтинг «B3», яким оцінили депозити в національній валюті та кредитоспроможність банку, лише на одну сходинку вище «Caa1» і також позначує високі ризики.
І що робити?
По-перше, необхідно враховувати, що для пересічного клієнта банка кредитний рейтинг установи не є головним фактором. Наприклад, гарантований державою розмір депозиту, оцінка банку з боку НБУ (відсутність ризику примусового закриття), прозорість власності та управління, положення на ринку – фактори, які на практиці виявляються більш важливими для оцінки банків клієнтом.
По-друге, варто дивитися на рейтинги банків всередині однієї країни у порівнянні одного з іншим. Так, рейтинг «Caa1» або «B3» «Приватбанка» не виглядає чудово, але цей рейтинг не нижче, ніж у інших провідних банків і вище, наприклад, ніж «Caa2» «Укрексімбанку». Більшість же банків (окрім 6-8) взагалі не мають оцінок від міжнародних рейтингових агентств.
